День пам’яті священномученика Садока та інших

19 жовтня/1 листопада Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Садока, єпископа Перського, і з ним 128 мучеників.

Священномученик Садок був єпископом у перських містах Селевкії та Ктесифоні [1] після смерті святого Сімеона, убитого за Христа.

У той час у Персії царював нечестивий Сапор [2], який нещадно умертвляв християн.

Якось Садокові наснилося страшне сновидіння. Він побачив високі сходи, що сягали Небес, а на них священномученика Симеона, який кликав його до себе. Симеон сказав Садоку не боятися та додав, що сам він піднявся вчора, а йому належить піднятися сьогодні.

Після того єпископ зібрав до себе пресвітерів і дияконів та розповів їм свій сон. Садок сказав кліру, що Симеон постраждав і помер за віру минулого року, а його чекає смерть за Христа цього року.

Потім Святитель почав повчати підлегле йому духовенство. Він говорив отцям любити Господа та не лякатися ніякого зла, бути добрими воїнами Христовими і, якщо судилося, безстрашно померти.

Єпископ спонукав клір ревно трудитися заради спасіння своєї душі й слави в Царстві Небесному та молитися Богу, щоб Він швидко здійснив його сновидіння.

Згодом у Селевкію та Ктесифон прибув цар Сапор, і йому донесли на Садока.

Тоді за наказом Сапора Садока схопили. Разом із ним схопили багато духовенства, монахів і простих вірян — усього 128 осіб.

Християн зв’язали залізними веригами й кинули в сморідну похмуру в’язницю, де їх 5 місяців катували царські слуги.

Нечестиві змушували святих до поклоніння вогню та сонцю, але вони були непохитні.

За всіх відповідав Садок і говорив, що християни поклоняються Єдиному Богу Творцю, а сонце й вогонь не шанують, бо вони створені на служіння людям. Святий сказав мучителям, що християни не злякаються смерті та не відступлять від Господа. Він спонукав катів швидше всіх умертвити.

Невдовзі знову прийшов наказ Сапора, щоб мученики виконали його волю. Тоді святі одностайно висловили готовність постраждати за Христа й сказали, що вони не загинуть, а Бог дасть їм безсмертне Царство.

Коли цар побачив непохитність віри християн, то наказав їх усіх усікти мечами. На смерть святі йшли з радістю та славили Господа. Їхня молитва не змовкала, допоки не був убитий останній мученик.

Єпископа Садока відділили від решти християн, відвели в кайданах у місто Віфлапат [3] й там обезголовили.

Так постраждали в Персії воїни Безсмертного Царя та відійшли в Царство Небесне.

Слава Богу вовіки. Амінь.