День пам’яті святителя Питирима Великопермського
19серпня/ 1 вересня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Питирима Великопермського.
Святителя Питирима, єпископа Великопермського обрали та призначили на Пермську кафедру після страдницької кончини святителя Пермського Герасима († після 1441 р., пам’ять 24 січня).
До того святитель Питирим у сані архімандрита був настоятелем у Чудовому монастирі.
Пізніше він став відомий як упорядник канону святителю Олексію (пам’ять 12 лютого), і збирач відомостей про його житіє.
Прибувши на кафедру, святитель Питирим насамперед почав встановлювати дружні відносини між зирянами та вогулами. Він розсилав настановчі грамоти й послання, прагнучи захистити зирян від грабежів.
Однак ватажок вогулів Асика, користувався князівськими чварами й віддаленістю кафедри від столиці та розоряв християнські селища й убивав беззахисний народ.
Новгородські власники земель на річках Визі та Двіні, які зазнавали збитків від невпинного розбою, в 1445 році пішли проти вогулів і взяли Асику в полон.
Підступний язичник присягався в дружньому ставленні до Пермі й обіцяв не турбувати більше християн. Відпущений на волю, Асика почав вичікувати слушної нагоди, щоб напасти на Усть-Вимь. Він прагнув вбити святителя Питирима, якому приписував свою поразку від новгородців.
За той час святитель Питирим двічі був у Москві. Це відбулося в 1447 році для складання соборного послання князю Димитрію Шем’якці, який зрадив клятвеним договорам (припускають, що укладачем грамоти був святитель Питирим), а також у 1448 році під час поставлення на Московську митрополію святителя Іони (пам’ять 31 березня).
Скориставшись відсутністю Святителя, Асика знову напав на найближчі до Печори зирянські поселення. Він вбивав і грабував жителів. Не тільки зиряни, а й вогули, які кочували притоками Печори, переконалися в істині проповіді святителя Питирима і почали приймати Хрещення.
Озлоблений тим, Асика вчинив нове злодіяння. 19 серпня 1456 року він убив святителя Питирима, коли той звершував освячення води на мисі, утвореному злиттям річок Ваги та Вичегди.
Тіло Святителя залишалося протягом 40 днів у труні на місці кончини (оскільки чекали відповідь на сумну звістку про його кончину), і, не дивлячись на спекотну пору, тління не торкнулося його.
Святителя поховали в Усть-Вимському кафедральному Благовіщенському соборі біля свого попередника, святителя Герасима.
Пам’ять преставлення його було внесено до статуту вже в 1522 році. А з 1607 року було встановлено спільну пам’ять (29 січня) трьом Великопермським святителям: Герасиму, Питириму та Іоні, які спадкоємно змінили один одного на Усть-Вимській кафедрі.
Слава Богу вовіки. Амінь.
