День пам’яті преподобного Аврамія Смоленського
21 серпня/3 вересня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Аврамія (Авраамія) Смоленського, архімандрита.
Святий Аврамій (Авраамій) народився в середині ХІІ сторіччя в місті Смоленську в багатій багатодітній сім’ї. Батьки, що мали 12 дочок і хотіли мати спадкоємця роду, вимолили його народження в Господа.
Отрок уникав дитячих ігор, ріс у страху Божому та був схильним до молитви й посту. З молодих років він навчався в училищі, де привернув до себе увагу обдарованістю та допитливістю.
У вільний від навчання час Святий співав і читав у церкві. Він прагнув до самітного благочестивого життя і відхилив пропозицію батьків про одруження.
Невдовзі батьки Авраамія померли. Тоді він пожертвував своє майно церквам, монастирям і бідним, а сам почав ходити містом, як убогий та юродивий. Він просив Господа вказати йому шлях спасіння.
Через деякий час, наставлений Господом, Святий став монахом в обителі Богоматері, яка розташовувалася за 6 верст від Смоленська на місці, що називалося «Селище».
Преподобний терпляче й покірно виконував усі послухи, проводив час у пості та молитві, зростав у чеснотах. Він старанно вивчав Святе Письмо, житія та повчання святих подвижників і твори святих отців.
Авраамій повчався сам і повчав інших, які шукали його настанов. Він оточив себе писцями й ревно переписував та збирав книги, з яких черпав духовне багатство.
Святий мав змогу користуватися зібранням книг Смоленського князя Романа Ростиславича, який влаштував у місті училище, де навчалися за слов’янськими, грецькими й латинськими книгами.
У 1198 році після тривалого подвижництва в монастирі (понад 30 років) угодник Божий, переконаний ігуменом, прийняв священний сан.
Він щоденно звершував Літургію й проповідував Слово Боже, причому не залишав своїх звичних чернечих подвигів.
Проповіді Святого приваблювали до нього велику кількість слухачів. Це викликало заздрість у декого з людей, і вони почали зводити на Авраамія наклепи, причому налаштували проти нього самого ігумена.
Преподобному було заборонено проводити бесіди з народом, і він через 5 років вимушено переселився в бідну Хрестовоздвиженську обитель у Смоленську.
Народ не залишав Подвижника й у великій кількості приходив до нього за настановами. Крім богомудрих бесід, людей до Преподобного приваблювало його строге подвижництво.
Богомольці несли з собою пожертви, за рахунок яких був прикрашений іконами, завісами й свічами соборний храм монастиря. Сам Авраамій написав дві ікони з зображенням Страшного суду й мук на митарствах.
Від суворого посту обличчя Преподобного було блідим і незвичайно сухим. У священному вбранні Авраамій нагадував собою святителя Василія Великого, життя якого наслідував.
Святий проявляв строгість як до себе, так і до духовних чад. Він постійно проповідував у храмі та розмовляв із тими, хто приходив до нього в келію, причому однаково з багатими та бідними.
Преподобний особливо благоговійно звершував Богослужіння і строго стежив, щоб ніхто не розмовляв. Розмови під час Божественної служби він вважав святотатством.
Святий зазнав багатьох видимих і невидимих бісівських спокус, однак усі переміг своєю молитвою.
Переможений Преподобним, ворог роду людського вирішив налаштувати проти нього людей. Отож у Смоленську почали ширитися чутки, що Авраамій проповідує єресь, проводить нечисте життя й під удаваною святістю приховує своє темні справи.
Усе місто збентежилося, а міська знать і духовенство почали вимагати від єпископа Ігнатія судити Святого, при цьому вони пропонували спалити або втопити його. У той час в єпископа перебував князь із боярами.
На суді Преподобний спростував усі звинувачення, але, не дивлячись на те, йому заборонили священнодіяти й перевели в його перший монастир на честь Божої Матері.
Після того в Смоленську почалися посуха й хвороби. Звершення молебнів не відігнало напастей. Тоді священник Лазар прийшов до єпископа та переконав його дозволити Авраамію служити, щоб Смоленськ не спіткали ще більші біди.
Єпископ Ігнатій попросив у святого прощення і молитов за місто та людей.
Коли Преподобний ревно помолився Господу, пішов сильний дощ і посуха закінчилася. Таке чудо переконало всіх у праведності Подвижника й викликало до нього загальну повагу.
Єпископ Ігнатій збудував церкву на честь Покладення Ризи Богородиці у Влахерні й заснував при ній невеликий монастир. Він доручив управління монастирем святому Авраамію, якого звів у сан архімандрита.
Сам же єпископ через старість залишив святительське служіння та поселився в новозаснованій обителі.
До Преподобного натовпами приходили люди, і навіть колишні наклепники припадали до його ніг та просили прощення.
Святий благоліпно прикрасив церкву монастиря завісами, іконами й лампадами. Насельників в обитель він приймав після великих випробувань і зібрав у монастирі лише 17 монахів.
У глибокій старості помер єпископ Ігнатій. Небагато залишалося прожити й святому Авраамію.
Перед кончиною Преподобний особливо повчав братію пам’ятати про смерть і постійно молитися, щоб не бути засудженими на суді Божому.
Після 50-річних чернечих подвигів угодник Божий відійшов до Господа (до 1224 р.).
У 1238 році відійшов до Господа його улюблений учень преподобний Єфрем. Наприкінці ХІІІ сторіччя преподобному Авраамію та його учню Єфрему була складена спільна служба.
Слава Богу вовіки. Амінь.
