День пам’яті священномученика Євтихія
24 серпня/6 вересня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Євтихія, єпископа, учня Апостола Іоанна Богослова.
Священномученик Євтихій народився у місті Севастія (по-іншому Севастополі).
Коли він почув благу звістку про Господа нашого Іісуса Христа, то залишив своїх близьких і друзів та став учнем апостола Іоанна Богослова.
Євтихій всюди супроводжував Іоанна, наслідував його життя, вчився божественної премудрості та черпав благодать Божу, якої був сповнений Апостол.
Згодом Євтихій познайомився зі святим апостолом Павлом і приєднався до нього. Через це його вважають як Іоанновим, так і Павловим учнем.
Разом із Павлом святий багато потрудився в проповіді Євангелія та витерпів численні напасті.
За свої труди Євтихій приєднаний до сонму менших апостолів, хоча його імені немає серед сімдесяти.
Його посвятили в єпископа, і він пройшов із проповіддю Євангелія багато країн. Святий навертав людей до істинної віри. Це він робив із іншими апостолами Христовими, так і сам зі своїм супутником Ангелом Божим, який передрікав Євтихію все, що має з ним статися. З великим терпінням апостол переносив і ув’язнення, і катування.
Одного разу, коли Святого довгий час морили голодом у в’язниці, невидима рука подала йому небесний хліб.
Від того хліба Євтихій так укріпився, що вважав за ніщо всі муки, яких довелося йому зазнати.
Якось Святого оголили, повішали на дереві, призначеному для катувань, і почали стругати залізними знаряддями. Тоді з ран мученика разом із кров’ю витекло миро, що наповнило довколишній простір своїми пахощами.
Коли Євтихія кинули у вогнище, зненацька загримів грім і почалася злива з градом. Вона загасила вогонь, і апостол нітрішки не постраждав.
Святого віддавали й на поживу звірам, однак біля нього вони савали сумирними, як вівці. Лев, якого випустили на Євтихія, заговорив людським голосом і звеличив Господа Іісуса Христа. Це диво налякало та змусило тремтіти всіх присутніх на видовищі.
Про кончину Апостола відомо, що його привели в узах з Ефесу в Севастію, де він і прийняв мученицьку смерть за Господа через усічення мечем. Це сталося наприкінці І або на початку ІІ сторіччя.
Слава Богу вовіки. Амінь.
