День пам’яті мучеників Андрія, Іоанна, Петра й Антоніна
23 вересня/6 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять мучеників Андрія, Іоанна, Петра й Антоніна.
Мученики Андрій, Іоанн, Петро й Антонін постраждали за Христа в той час, коли в Африці володарював жорстокий правитель Ібрагім.
У 868 році сицилійське місто Сиракузи захопили та зруйнували агаряни. Тоді й потрапив у полон благочестивий муж Іоанн разом із малолітніми синами Петром та Антоніном.
За наказом князя хлопчиків навчали агарянської мови й наук. Вони вирізнялися мудрістю та доброчесністю, і нечестивий правитель полюбив їх. Він назвав Антоніна своїм родичем, а Петра призначив сакелларієм (головним дворецьким).
Святі потай вірували у Христа, і це не приховалося від Ібрагіма. За його наказом мучеників закували в залізні колоди та почали бити дрючковатими палками.
Антоніна довго били, а потім на віслюку возили містом і глумилися з нього. Святий проявляв терпіння і за все дякував Богу.
Оголеного Петра нещадно били по череву й кістках, після чого обох ув’язнили.
Згодом страждальців вивели з темниці та наклали на них важкі дерев’яні дошки. Від того руки мучеників відділилися від тіла, а кістки стегон і колін поламалися. Тіла Петра й Антоніна обагрила кров, їхні кістки розпалися.
Коли привели батька святих, Ібрагім проколов ножем його шию. Так Іоанн відійшов до Господа над мощами своїх синів.
За наказом правителя чесні тіла мучеників спалили у великому вогнищі.
Святий Андрій удостоївся мученицької кончини в похилому віці. Його тривалий час морили голодом і спрагою та позбавляли одягу, проте від того угодник Божий не помер. Мучитель Ібрагім взяв спис, сів на коня, налетів на страждальця та проколов йому списом груди.
Мученик почав голосно славити Бога. Агарянський правитель налетів на Андрія вдруге й поранив його між плечами. Святий стікав кров’ю та впав на землю. Тоді його обезголовили.
Слава Богу вовіки. Амінь.
