День пам’яті преподобного священномученика Миколая (Казанського)
5/18 жовтня Православна Церква звершує пам’ять преподобного священномученика Миколая (Казанського), пресвітера.
Святий Миколай (Миколай Федорович Казанський) народився в 1874 році в селі Дмитрівці Таврійської губернії. Батько святого був священнослужителем.
Угодник Божий закінчив духовну семінарію, одружився, прийняв хіротонію в ієрея та священнодіяв у рідній губернії. Коли почалася революція, він служив в Олександро-Невському кафедральному соборі міста Сімферополя.
У 1922 році Святий потрапив за ґрати разом із владикою Никодимом (Кротковим) та іншими священнослужителями за звинуваченням у протесті проти вилучення богослужбових предметів.
Отця Миколая засудили до 3-річного ув’язнення, яке він провів у міській тюрмі Нижнього Новгорода.
Після закінчення строку покарання він повернувся в Сімферополь, де священнодіяв і безбоязно проповідував проти оновленства.
Невдовзі Святого знову заарештували. Декілька років угодник Божий провів за ґратами. На початку 30-х років він прибув у Сімферополь і служив у храмі на честь Всіх Святих.
Священник переписувався з колишнім Таврійським архіпастирем Димитрієм (Абашидзе), духовними порадами та настановами якого він користувався.
Навколо отця Миколая об’єдналися найбільш тверді у вірі священнослужителі й миряни, і він керував їхнім духовним життям. Святий був довіреним помічником владики Порфирія (Гулевича).
Старостою храму на честь Всіх Святих став Миколай Тайнов, таємний співробітник НКВС. Він доносив на духовенство й вірян.
Через деякий час угодник Божий потрапив до тюрми втретє й пробув у ній три місяці. Коли він повернувся до свого служіння, то почав розповідати про гоніння на Церкву та допомогу оновленцям із боку НКВС. За Богослужіннями батюшка закликав вірян молитися про духовенство, що перебувало в таборах і тюрмах. Розмови та проповіді Святого передавалися до відома НКВС.
Невдовзі сфабрикували групову справу владики Порфирія. Разом із єпископом заарештували отця Миколая і ще десять священнослужителів.
Святого багато разів допитували й намагалися змусити його обмовити себе, однак він був непохитним і коротко відповідав на запитання.
Коли угоднику Божому пред’явили звинувачення в поминанні ув’язненого духовенства, він сказав, що дійсно закликає вірян до молитви за ув’язнених і засланих радянською владою людей.
Потім Святого звинуватили в тому, що він називав радянську владу антихристовою. На те отець Миколай заявив, що радянська влада, що поширює безбожжя, насправді є антихристиянською владою.
Після того священника запитали про його церковну орієнтацію, й він відповів, що тримається тихонівської орієнтації. Така відповідь Святого говорила про те, що він послідовник патріарха Тихона, якого більшовики вважали своїм відкритим ворогом.
За результатами слідства Священномученика засудили до 5-річного заслання, яке він відбував у Красноярському краї.
Отець Миколай постійно носив священницьке вбрання та не знімав його ні за яких обставин. Тоді його вп’яте заарештували й без суду та слідства засудили до 10-річного ув’язнення. За станом здоров’я Святого помістили в колонію для інвалідів.
У 1942 році протоієрей Миколай відійшов до Господа в Усть-Вимському таборі НКВС.
Слава Богу вовіки. Амінь.
