Неділя Святих отців
Неділя Святих отців – остання неділя перед Різдвом Христовим. Цього дня ми згадуємо всіх родичів Господа нашого Іісуса Христа і починаємо читати перелік або (як він названий у самому Євангелії) родовід Іісуса Христа. Символічно звучить: Перше Євангеліє – Євангеліє від Матфія, зачало перше, розділ перший. Різдво Христове – як початок відліку нової ери – ери Нового Заповіту.
Сьогодні на Українську Православну Церкву обрушилися важкі випробування. Але не будемо сумувати. Молімося нашому Улюбленому Триєдиному Богові, адже «на цьому камені Я створю Церкву Мою, і ворота пекла не здолають її» (Мф. 16:18). Це слова Самого Господа нашого Іісуса Христа. Йому гармонійно вторить святий первоверховний апостол Павло: «Бо я впевнений, що ні смерть, ні життя, ні Ангели, ні Начала, ні Сили, ні сьогодення, ні майбутнє, ні висота, ні глибина, ні інше якесь творіння не може відлучити нас від любові Божої у Христі Іісусі, Господі нашому» (Рим. 8:38, 39).
І до того ж родовід Спасителя в Євангелії від Матфія тільки розпочався, а триває він у нас. І ми продовження цього родоводу. Христос став родичем усіх нас. Повернемося знову ж таки до Святого Євангелія: «І Слово стало тілом, і було з нами, повне благодаті та істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця» (Інн. 1:14). Скільки міці, скільки сил у цих словах! І Слово стало тілом! І було з нами, повне благодаті та істини. Отже, і ми через богоспілкування наповнилися благодаттю та істиною.
І ще один євангельський уривок: «Я є справжня виноградна лоза, а Отець Мій – виноградар. Будь-яку у Мене гілку, що не приносить плоду, Він відсікає; і Будь-яку, що приносить плід, очищає, щоб принесла більше плоду. Ви вже очищені через слово, яке Я вам проповідував. Будьте в Мені, і Я у вас. Як гілка не може приносити плоду сама собою, якщо не буде на лозі: так і ви, якщо не будете в Мені. Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене нічого не можете робити» (Інн. 15:1–5).
Скільки тут любові та щастя для нас! Господь став нашим родичем. Він ніби увібрав нас у Себе, щоб ми прищепилися до Його Тіла, до Його лози, якою, звичайно, є Церква, і жили в ній, у Ньому, всередині Нього і були гілками на Його тілі, й приносили плоди.
Господь вростив нас у себе. І ми ніби є благодаттю (не по суті) частиною Його, частиною тієї святої виноградної лози, що називається Церквою.
І згадаємо далі 15-й розділ Євангелія: «Хто не перебуватиме в Мені, викинеться геть, як гілка, і засохне; а такі гілки збирають та кидають у вогонь, і вони згоряють» (Інн. 15:6).
І з усіх сил у цьому бурхливому штормовому морі, яким є світ, намагатимемося залишатися в Церкві – на цій Христовій лозі, яка дарує нам життя благодаттю Отця і Сина і Святого Духа. Тому що відсічена гілка вмирає. І згоряє у вогні геєнському.
І нехай ніяка висота і ніяка глибина, і ніяка політика, і ніяка війна, і жодні гоніння не затьмарять твій внутрішній світ і святкування Різдва Христового.
Церква стоятиме. Головне, щоб ти стояв у ній.
І ніщо не зможе нас відлучити від Божої любові. Тому що, за словами святителя Афанасія Великого, Бог зійшов із неба, щоб підняти людину на Небо.
Святі отці, моліть Бога за нас!
Протоієрей Андрій Чиженко
