Свято Трьох Святителів: Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Золотоуста
Це свято миру та об’єднання-соборності навколо Господа нашого Іісуса Христа.
В історії Церкви були моменти різного характеру, пов’язані з тим, що у свідомості певної частини православного народу відбувалися викривлення правильного розуміння православної віри. А саме: постаті близьких людям того часу апостолів затуляли собою Христа. З цим боролися самі святі апостоли. Згадаймо вислів апостола Павла: «Бо від домашніх Хлоїних стало мені відомо про вас, браття мої, що між вами є суперечки. Я розумію те, що у вас кажуть: “я – Павла”; “я – Аполлоса”; “я – Кіфи”; “а я – Христа”. Хіба Христос розділився? Хіба Павло розіп’явся за вас? Чи в ім’я Павла ви хрестилися? (1 Кор. 1:11–13).
Першоверховний апостол Павло розуміє коринфян, говорячи про те, щоб вони насамперед полюбили Господа нашого Іісуса Христа, і сприймали саме Його як центр свого життя.
А те, що людина надмірно прив’язується до іншої людини та створює собі з неї кумира, характерно саме язичницькій свідомості. Це дуже добре видно також на прикладі факту з житія святого апостола Павла: «У Лістрі деякий чоловік, який не володів ногами, сидів, він був кульгавим від утроби матері своєї, і ніколи не ходив. Він слухав апостола Павла, що говорив, і, глянувши на нього і, побачивши, що він має віру для отримання зцілення, сказав голосно: “Тобі кажу в ім’я Господа Іісуса Христа: стань на ноги твої прямо”. І він одразу схопився і почав ходити.
А народ, побачивши, що зробив Павло, підніс свій голос, говорячи по-лікаонськи: боги в образі людському зійшли до нас.
І називали Варнаву Зевсом, а Павла Єрмієм, бо він керував у слові.
Жрець же ідола Зевса, що був у їхньому місті, привівши до воріт волів і принісши вінки, хотів разом із народом принести їм жертви.
Але апостоли Варнава та Павло, почувши про це, роздерли свій одяг і, кинувшись у народ, голосно говорили: Мужі! що ви це робите? І ми – подібні до вас люди, і благовіствуємо вам, щоб ви навернулися від цих хибних до Бога живого, Який створив небо й землю, і море, і все, що в них, Який у минулих родах дозволив усім народам ходити своїми шляхами, хоч і не переставав свідчити про Себе благодіяннями, подаючи нам з неба дощі та часи плодоносні й наповнюючи їжею та веселістю серця наші.
І, говорячи це, вони ледве переконали народ не приносити їм жертви і йти кожному додому» (Діяння 14:8–18).
Ми бачимо приклад язичницького мислення, коли свідомість людська намагається зробити собі ідола з іншої людини.
Подібні суперечки йшли свого часу й у Константинополі. Їхня тема «Хто з трьох святителів найголовніший? Василь Великий, Григорій Богослов чи Іоанн Златоуст?». Суперечка вирішилася в такий спосіб.
У 1084 році всі три святителі з’явилися у видінні святому Іоанну, митрополиту Євхаїтському, талановитому піснеписцеві церковному, й сказали наступне: «Немає між нами ні першого, ні другого. Якщо ти посилаєшся на одного, то згодні й обидва інші. Тому повели сперечальникам із приводу нас припинити суперечки, бо як за життя, так і після смерті ми маємо турботу про те, щоб привести до миру та одностайності у думках всі кінці Всесвіту. Через це з’єднай в один день пам’ять про нас і, як личить тобі, склади нам святкову службу, а іншим передай, що ми маємо у Бога однакову честь».
Так з’явилося свято Трьох Святителів Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Золотоуста, яке Православна Церква святкує 12 лютого.
Великі вчителі Церкви показали нам, що вони передусім раби Божі та служителі Христові, об’єднані навколо Євхаристичної Чаші.
Сьогодні ця тема є дуже актуальною. Багато сил та ідеологічних течій намагаються дуже емоційно, пристрасно, майстерно граючи на людських емоціях, відвести людину від Христа, створивши хибних «богів» і кумирів.
Але з нами, православними християнами, та не буде так! Наша істина, як і колись, – Христос. І вона сяє зі сторінок Вічного Євангелія. І життя наше у своїй серцевині має будуватися на основі Божих заповідей.
Саме така ієрархія цінностей є спасистельною та єдиною для нас. І саме з такого сприйняття світу випливає все те добре, що є у нас, тому що, як сказав блаженний Августин: «Якщо Бог буде на першому місці, то решта буде на своєму».
Протоієрей Андрій Чиженко
