Звичай освячення свічок

Звичай освячувати церковні свічки на свято Стрітення Господнього прийшов у Православну Церкву від католиків. Сталося це в 1646 році, коли митрополит Київський святитель Петро (Могила) склав і видав свій требник. У ньому автор детально описав католицький чин хресних ходів із запаленими світильниками. За допомогою такої факельної ходи Римська Церква намагалася відвернути свою паству від язичницьких свят, пов’язаних з шануванням вогню. У ці дні язичники-кельти святкували Імболк, римляни – Луперкалії (фестиваль, пов’язаний з пастушим культом), слов’яни – Громниці. Цікаво, що в Польщі після прийняття християнства Стрітення стали називати святом Громничної Божої Матері. Це відгомін міфів про бога-громівника і його дружини – у народі вірили, що стрітенські свічки можуть захистити будинок від блискавки і пожежі.

До стрітенських свічок у Православній Церкві ставилися по-особливому – не магічно, а благоговійно. Їх зберігали увесь рік і запалювали під час домашньої молитви.

У православному требнику священнослужителя є спеціальний “Чин благословення свічок на Стрітення Господнє”. Хтось може запитати: чим же відрізняється звичайна церковна свічка від “Стрітенської”? Тільки чином освячення, адже прості церковні свічки, які продаються в крамницях, теж освячені.

Для кращого розуміння можна провести аналогію з освяченням води. Так, наприклад, коли в храмі служаться водосвятні молебні: вода освячується малим чином, можна сказати – “звичайним”. Але є і таке поняття, як освячення води великим чином, і робиться це тільки єдиний раз в році – на свято Хрещення Господнього.

Так само і з “стрітенськими свічками” – їх освячують тільки раз на рік особливим чином. Однак це не означає, що “стрітенським свічкам” слід надавати якесь магічне або чудодійне значення – це крайнощі, звичайно. “Стрітенські свічки” православні християни запалюють під час домашньої молитви, як і інші церковні свічки. Адже будь-яка свічка, якщо гаряче молитися, зігріває молитву.

Джерело