Чому в піст не можна одружуватися та вінчатися?

Старозавітна частина Святого Письма не відкриває перед нами всю таємницю долі людської душі після смерті. Людина вже вигнана з раю, але їй ще не відкрито знання про Царство Небесне.

На що ж тоді сподівався старозавітний праведник? На здоров’я, довголіття, достаток плодів земних, і навіть багаторазово як спосіб продовження свого існування. Сподівався на те, що його благочестивий нащадок приноситиме жертви за упокій нього, і вони полегшать долю душі останнього у Вічності. Шлюб у старозавітні часи сприймався як одна з найголовніших і найочікуваніших подій земного буття людини та передбачав багатоденні урочистості, радість та веселощі.

Але наступають часи Нового Зповіту. Приходить Христос – Спаситель світу і через викупну голгофську жертву позбавляє людство від залежності гріха й дарує надію на вічне життя. За допомогою Христа кожному, хто увірував, відчинені двері Царства Небесного, обіцяні найвищі блага. Перед радощами Небесними радощі житейські стають на другий план. Але щоб бути гідними прийняти приготовлені нам вищі блага, потрібно очиститися, пройти шляхом покаяння, зітхання та болю за свої гріхи.

Подружні радощі малосумісні зі зітханням про гріхи та покаянням. Не можна вінчатися в піст, тому що піст – це «крило» покаяння, це час скорботи, зітхання про гріхи, а Таїнство шлюбу та Вінчання – це велика радість і велика надія. І Церква усьому відводить свій час.

Протоієрей Володимир Косточка

Джерело