Любов потребує мужності

Кохання, як чеснота, потребує подвигу. А для подвигу потрібна мужність.

Це поняття у нас не зовсім правильно пояснюють, припускаючи, що мужність – це для героїв битв, людей, які роблять геройські вчинки. Але питання мужності – дуже непросте.

Ще Сократ питав своїх учнів: “Що таке справжня мужність?” Коли йому навели приклади всіляких відважних вчинків, він сказав, що мужня – людина, яка сильна у боротьбі з побажаннями та хтивостями.

У Старому Заповіті є класичний приклад – асирійський воєначальник Олоферн, який із багатотисячним військом мав намір взяти Вітілу, як «сплячого птаха в гнізді», але напередодні з’явилася іноплемінниця Юдиф, і Олоферн втратив голову спочатку в переносному значенні, а потім насправді. Воєначальник закінчив своє життя не на полі битви, а на ложі хтивості.

Про цю істину й говорить Церква устами своїх святих: справжня мужність полягає у боротьбі зі своїми гріхами, з гріховними звичками. Власне, це, можна сказати, і є закваскою справжнього правильного життя. Тому що, коли немає праці, прагнення, тоді людина, яка навіть робить якісь великі справи, може постраждати й за мале так, як безславно закінчив своє життя Олоферн.

Любов потребує мужності

І навпаки, справжнє кохання, ніжне й тендітне, має надприродну силу.

Мені завжди згадується, як одного разу перед Святом Великодня нам благодійники заасфальтували невеликий майданчик біля церковного дому. І вже після Великодня, коли сонечко пригріло, я вийшов і побачив дивовижне видовище: чорний майданчик швидко прогрівся і пішов горбиками. Асфальт піднявся, зламаний кульбабами. Крихка квіточка, стебельце якої таке ніжне, зламала асфальт. Мені якось здалося, що це і є символом кохання, яке здається зовсім непомітним, тендітним, слабким, але має неймовірну внутрішню силу.

Протоієрей Валеріан Кречетов