Великий канон прп. Андрія Критського

На Великому повечірї в Понеділок, Вівторок, Середу та Четвер першої седмиці Великого посту співається й читається частинами, а на утрені в Четвер п’ятої седмиці того ж посту уже цілком Великий покаянний, або як його ще називають, розчулений канон. Він читається під час великопосних богослужінь у храмах от уже майже 1200 років і сприймається віруючими так само як і тоді, коли був написаний преподобним піснетворцем.

Великий канон складається з 250 тропарів, і великим іменується не тільки через незвичайно
велику кількість віршів, але й через внутрішнє достоїнство, висоту думок і силу їхнього вираження. У ньому ми споглядаємо події, що описані у Священному Письмі Старого та Нового Заповітів, у духовному світлі. У тропарях канону, персонажі священної історії, то представляють нам високі зразки святого життя, то виявляються навпаки – прикладами глибокого падіння, спонукують нас до сурової дисципліни над собою. Розум людини, що слухає цей канон, бачить у ньому високі духовні істини, здійснені в житті старозавітних патріархів, суддів, царів і пророків, повчається у євангельських притчах, а серце, що жадає спасіння, то дивується глибокою скорботою через гріхи, то захоплюється стійким сподіванням на Бога, Який завжди готовий прийняти грішника.

Не можна навчити тому, чого сам не вмієш. Покаяння святого Андрія глибоке й щире.

Через весь канон проходить одна думка, що повторюється у всіх його піснях: “Згрішив більше всіх людей, єдиний згрішив Тобі(Господи), але змилуйся й будь милостивий до мене, тому що Ти Благоутробний”. “Благоутробний” – значить милостивий і милосердний
такий, як Мати, що немов би усією утробою, всією істотою своєю, жалує своє дитя, любить його всім своїм серцем. Чим ближче людина до Бога – тим більш чітко вона бачить свої гріхи. Цьому вчить нас у своєму каноні святий Андрій Критський.

Весь Старий Заповіт з’являється перед нами в тропарях канону, як школа покаяння. Показуючи чесноти й подвиги святих, святий не забуває й про злі й жорстокі справи, спонукає нас наслідувати добрим і відвертатися злих.

Проте у Великому каноні є не тільки приклади зі Священного Писання, є тут і вмовляння душі, міркування, молитви. Начебто старець, сповнений жалю й любові, бере нас за руку й заводить до своєї келії, щоб поговорити з нами, розповісти, поділитися своїм досвідом, і, разом із нами, смиренно й гаряче помолитися.

Чому Свята Церква в перші дні Великого посту пропонує нам саме ці пісні? Тому, що піст – це час покаяння й очищення, а канон преподобного Андрія весь спрямований до того, щоб розбудити людську душу від гріховного сну, розкрити перед нею згубність гріховного стану, сподвигнути до суворого самовипробування, самоосуду й каяття, до відрази від гріхів і до виправлення грішного життя.

Творець цього, настільки улюбленого православними людьми Великого канону, преподобний Андрій, архієпископ Критський народився в місті Дамаску близько 660 року в родині благочестивих християн Георгія й Григорії. Зі свідчень про раннє дитинство святого
відомо, що до семи років його вважали німим, тому що до цього часу він не вимовив жодного слова. Коли ж він досягнув семирічного віку, то після того, як він причастився в церкві божественних Тайн Тіла й Крові Христових, німота його розв’язалася й він став говорити.

Після цього явленого чуда батьки віддали своє чадо осягати премудрість божественних книг. На чотирнадцятому році життя святого Андрія батьки привели в Єрусалим для служіння Богові та віддали до монастиря Братства Гробу Господнього.

Після постригу в чернецтво святий Андрій був призначений нотарієм, тобто секретарем Єрусалимської патріархії. Він проводив доброчесне життя, подвизався у цнотливості, помірності й лагідності, так що йому дивувався навіть і сам єрусалимський патріарх.

Святитель Андрій Критський перший став писати богослужбові канони. Його перу належать канони на всі дванадцять великих свят (окрім Введення в храм Пресвятої Богородиці, тому що в його час це свято ще окремо не святкувалося).

Великопосне богослужіння, крім Великого канону, було прикрашено й іншими творами святого. У рукописах збереглися канони Вербної неділі, трипіснці всіх днів Страстної седмиці, включно з Великою П’ятницею. У Велику Суботу виконувався четверопіснець святого Андрія, до якого пізніше приєднували свої твори і св. Косма Маюмский, черниця Кассія, єпископ Марк Отрантський. За кількістю ориґінальних мелодій наспівів святий Андрій перевершує навіть настільки великого піснетворця, як преподобний Іоанн Дамаскін. Укладаючи Октоїх, святий Іоанн вносив у нього ірмоси й наспіви святителя Андрія Критського.