Що нам допоможе навчитися любити

Я думаю, що любити — це зовсім не означає пробуджувати якісь почуття стосовно іншої людини. Звичайно, можна так постаратися, але все ж таки любити — це чимось жертвувати заради іншого. Одна жінка розповідала мені, що вона багато років була одружена і одного разу прокинулася вночі від того, що її чоловік хропе. Вона, як завжди, зібралася його розбудити, бо не могла заснути. А їй рано вставати, багато дітей, різні справи… і вона зазвичай його будила.

А тут раптом вона подумала: “Якщо я його розбужу, він же не одразу засне, а йому теж зранку на роботу, я засну, а він, можливо, і не засне до ранку. Може, краще мені потерпіти? Нехай я потерплю його хропіння, але він виспиться. Я ж люблю його, а якщо люблю, мушу зазнати від нього якихось хоча б дрібних незручностей. І коли вона розповіла це, я зрозумів: ось це і є навчання.

Цей приклад, хоч і побутовий, — шлях, яким можна навчитися потерпіти не тільки хропіння свого чоловіка, а й буркотіння своєї дружини. Або прихильність чоловіка до футболу, або неакуратність своїх дітей та інші речі, що є в кожному з нас.

Навчитися любити — це навчитися тішити одне одного. Зрозуміти, що людину тішить. Не в тому сенсі, що потурати його низьким схильностям, наприклад, подарувати п’яниці пляшку горілки, а знайти ті радощі, які зроблять його кращим і в яких немає гріха. І цим його порадувати.

Одного багатодітного батька якось запитали, як він карає своїх дітей? Він відповів: “Я якось не думаю про це, я намагаюся їх радувати”. У нього виросли чудові діти: троє священників і донька — матінка. Ось мені здається, що це допоможе нам навчитися любити.

Єпископ Пантелеїмон Шатов