Як йти за Господом?

Чи часто ми говоримо юнакам: «Не торкайся дівчини, якщо ти її не любиш. Тому що торкнешся – все життя за неї перед Богом відповідатимеш!»

Чи часто ми говоримо дівчині: «Бережи свою честь!». А як дитині цій у наш час, коли скрізь порнографія, скрізь розпуста?

Чи часто ми вчимо своїх дітей бути гідними? Чи часто ми своїм дітям говоримо, щоб вони вміли віддавати себе, жертвувати собою, любити! Та ні, як синові кажемо: «Вона крива, коса, вона тобі не підходить». Дівчинка любить. Можливо, так на твого сина більше жодна дівчинка не подивиться ніколи! Тільки думатиме про те, яка спадщина буде, чи яка машина у твого сина. А ми говоримо: “Не треба, не підходить, це не твоє”. Нехай дитя страждає.

Ми втручаємося, ми кар’єру створюємо, ми віддаємо у юридичні інститути своїх дітей – не для того, щоб вони суд правди творили, а для того, щоб мали – там можна взяти, там можна одержати: «Хороша робота, добре заробиш, синку!» А совість де? А правда, де? А честь де?

А потім ми від якогось президента чекаємо, що порядок настане. А ми ж усе ось так – не лише ті, хто при владі, не тільки ті, хто має багато можливостей, а всі – тільки для себе! Тільки собі!

А як же ж тоді за Господом йти? Для нас Бог – це свічку поставити, водою щоб нас покропили!

А потім, що далі? А далі хабарі брати? Чи хабарі давати? А далі що – горілку пити? А потім – матюкатися? А потім що – себе виправдовувати та іншого судити?

А що далі? Прийшов до Бога – йди за Ним. І себе не шкодуй.

(Протоієрей Володимир Астахов)

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)