Свято Вознесіння Господнє

Вознесіння Господнє (Вознесіння) – двонадесяте, перехідне, християнське свято, що встановлене на згадку про події новозавітної історії, вознесення Господа Іісуса Христа у плоті на Небо. А також на згадку про обіцянку другого пришестя Господа нашого Іісуса Христа.
Відзначається свято на сороковий день після Великодня, тому що від Свого воскресіння з мертвих аж до вознесіння Господь пробув на землі сорок днів. Свято завжди припадає на четвер 6-го тижня після Великодня.
Число 40 – особливе у всій Священній історії. Відповідно до закону Мойсея на 40-й день немовлята мали приноситися батьками до храму, для Бога. Господь Іісус Христос у сороковий день після Воскресіння, а по суті, після нового народження, мав увійти до небесного храму Свого Батька, як Спаситель людства.
Через Вознесіння занепале людське єство підноситься Христом, Начальником нашого спасіння, від землі, тління та смерті до нескінченного життя – на небо.

Священне Писання про Вознесіння Господнє

Пророцтво про майбутнє Вознесіння було дане Господом Іісусом Христом учням задовго до своєї хресної смерті: “Але Іісус, знаючи Сам у Собі, що учні Його нарікають на те, сказав їм: чи це спокушає вас? Що ж, якщо побачите Сина Людського, який підноситьсчя туди, де був раніше?“¹Інн. 6: 61-62)..

Відповідно до Книги Діянь Святих Апостолів Господь Іісус після Свого Воскресіння “упродовж сорока днів” був із апостолами й говорив “про Царство Боже” ²Діяння 1:3. 

Господь Іісус Христос зібрав апостолів в Єрусалимі та наказав їм не відлучатися з Єрусалиму, сказавши: “Бо Іоанн христив водою, а ви, через кілька днів після цього” (вознесіння) “будете хрещені Духом Святим” ³Діяння1:5.

“Сказавши це, Він піднявся на очах їхніх, і хмара взяла Його з виду їх. І коли вони дивилися на небо, під час піднесення Його, раптом постали перед ними двоє чоловіків у білому одязі й сказали: “Мужі Галілейські! Що ви стоїте та дивитися на Небо, цей Іісус, що вознісся від вас на небо, прийде так само, як ви бачили Його» ⁴Дії 1:9-11.

Про Вознесіння Господнє в Євангелії від Марка говориться: “І так Господь, після розмови з ними, вознісся на небо і осів праворуч Бога. А вони пішли та проповідували скрізь, при Господньому сприянні та підкріпленні слова наступними знаменнями” ⁵Мк. 16:19-20. 

В Євангелії від Луки пишиться: “І Я пошлю обітницю Отця Мого на вас; ви ж залишайтеся в місті Єрусалимі, аж поки не зодягнетеся силою згори. І вивів їх з міста до Віфанії, і, піднявши руки Свої, благословив їх, став віддалятися від них і возноситися на небо. Вони вклонилися Йому та повернулися до Єрусалиму з великою радістю” ⁶Лк. 24:50-52. 

Встановлення свята Вознесіння Господнього

Встановлення свята Вознесіння Господнього сягає глибокої давнини. До кінця IV ст. Вознесіння Господнє та Пришестя Святого Духа святкувалися разом, на 50-й день після Великодня.
Вознесіння Господнє виділилося як окреме свято на 40-й день після Великодня з п’ятого сторіччя. Свідчення писемних пам’яток V та наступних століть вже однозначно виділяють Вознесіння Господнє як окреме свято на 40-й день після Великодня.

Апостольські постанови вказують святкувати його на сороковий день після Великодня. “І, знову, порахувавши від першого дня ЯХВЕ сорок днів, в п’ятий день від дня ЯХВЕ святкуйте свято вознесіння Господнього. В яке, виконавши все домобудівництво та постанову, вознісся Він до того, хто послав Його Богу та Батьку і сів праворуч сили і чекає, поки вороги Його будуть покладені під ноги Його.  Він при кінці віку прийде з силою та славою судити живих і мертвих і віддати кожному за справами його. Тоді поглянуть на возлюбленого Божого Сина, Якого закололи і, впізнавши, заплаче про себе кожне коліно окремо й дружини їх окремо ” ⁷Кн. V гл. 19.
Святий Іоанн Золотоуст називає це свято одним із найважливіших і великих і відносить до розряду свят, які, подібно до Великодня та П’ятидесятниці, встановлені апостолами.

Блаженний Августин, згадуючи про повсюдне вшанування свята, за переказом, також вказує на його апостольське встановлення.

Місце Вознесіння Господнього 

У IV столітті за святої імператриці Олени на місці вознесіння Господа Іісуса Христа на Єлеонській горі в Єрусалимі було закладено Храм Вознесіння (Імвомон), що був добудований між 330 і 378 роками римлянкою Піменією.

У 614 році храм зруйнували перси, і знову відбудував Єрусалимський патріарх Модест.

На місці Вознесіння Господнього знаходиться сучасна каплиця Вознесіння.

Перший паломник із Київської Русі, ігумен Данило, відвідавши храм Вознесіння в 1106 році, описав місце вознесіння наступним чином.
“Місце Вознесіння Господнього знаходиться на вершині Єлеонської гори, прямо на схід, і виглядає, як мала гірка. На тій гірці був камінь круглий, вище коліна, з того каменя вознісся Христос.

І все те місце вкрите склепіннями, а зверху зроблений двір кам’яний, круглий, викладений увесь мармуром. А серед того двору створений ніби теремок круглий, без верху. А в тому теремку, під його непокритим верхом, лежить камінь святий, на якому стояли пречисті ноги Владики й Господа нашого.

І зроблена над каменем трапеза (престол) із мармурових плит, і на тій трапезі служать нині літургії… Камінь же знаходиться внизу, під святою трапезою, навколо весь обкладений мармуровими плитами, тільки верх його видно трохи. Його й цілують всі християни…

 Камінь, на якому закарбувалася Божественна  Стопа  Його,  оточений від плюндрування золотими  ґратами.

Перси під час своєї навали не пощадили і цю будівлю. З її руїн була збудованна неправильної форми стіна, висотою 2 м. У центрі, над самим каменем Вознесіння, збудована невелика восьмикутна каплиця, яку ми знаходимо тут зараз: вона належить тепер мусульманам.

  Усередині лежить камінь із слідом Стопи Христа, що  оточений мармуровою рамкою. Будівля   увінчана арабами характерним магометанським куполом, але без півмісяця.

Власники цього місця дозволяють християнам служити там у день Вознесіння у відкритому дворі навколо каплиці. А також за невелику плату допускають усередину каплиці для поклоніння Божественній Стопі, за якою все це місце відоме тепер під назвою “Стопочки”.

Богослужіння свята Вознесіння

Свято Вознесіння Господнього – рухливе Господнє свято. Тривалість свята – десять днів. Перший день – передсвято, що збігається з відданням Великодня. Наступні вісім днів – святкування. Десятий день – віддання свята відбувається наступної за святом п’ятниці сьомого тижня після Великодня.

Вся служба в день свята відбувається за Цвітною Тріоддю з особливостями Господнього двонадесятого свята. Деякі особливості у богослужінні свята Вознесіння Господнього пов’язані з тим, що воно має тісний зв’язок зі святами Воскресіння Господа Іісуса Христа та Зішестя Святого Духа.

Канони на Вознесіння Господнє написані святим Іоанном Дамаскіним (VIII століття) і преподобним Йосифом Піснеспівцем (IX століття). Кондак та ікос належать Роману Солодкоспівцю – християнському свяому V-VI століть.