Пам’ять преподобних Іулія-пресвітера та Іуліана-диякона

21 червня/4 липня Православна Церква вшановує пам’ять преподобних Іулія-пресвітера та Іуліана-диякона.

Святі Іулій та Іуліан були рідними братами. Вони народилися в Мірмідонії (на острові Єшна). Вони жили доброчесно та непорочно в пості та молитвах, через що Іулій удостоївся пресвітерського сану, а Іуліан – дияконського.
Хоча в той час процвітало християнство, однак язичницьке нечестя не було повністю викорінене. Тому святі брати пішли в Царгород до імператора Феодосія Молодшого, що царював у 408 – 450 рр., і випросили у нього дозвіл на знищення ідолів, руйнування язичницьких храмів та спорудження замість них святих церков.

Цар дав преподобним грамоту, в якій наказав усім правителям імперії коритися Іулію та Іуліану й надавати їм усе необхідне для спорудження храмів Божих. Крім того, святі отримали ще патріарше благословення і, як апостоли, пішли на проповідь.
Своєю проповіддю, що стверджувалася чудесами, Іулій та Іуліан навернули велику кількість язичників до віри Христової. Святі всюди руйнували язичницькі храми та будували Божі церкви. Будівництво звершувалося на кошти з царської скарбниці та за рахунок християн, які не жаліли свого майна на святу справу.

У тих місцевостях, де язичники сильно злостилися й перешкоджали святим, вони показували правителям царський наказ і вже з їхньою допомогою  викорінювали ідолопоклонство. Всього ж Іулій та Іуліан спорудили близько ста церков.

Багато чудес звершували преподобні, згадаємо про деякі з них.
Під час будівництва церкви у Вівлах один із робітників випадково відсік собі великий палець руки. Від сильної кровотечі та болю він впав ніби мертвий. Тоді святі приклали його палець до рани, перехрестили і він приріс до свого місця. Поранений чоловік повністю одужав.

Одного разу, коли святі споруджували дев’яносто дев’яту церкву в Медіоланській єпархії, біля того будівництва проїжджали подорожні. В ті ж часи був звичай, що всі, хто опиниться біля місця будівництва церкви, зобов’язані потрудитися над її спорудженням, якщо їх запросять допомогти.

Оскільки ці подорожні не хотіли допомагати, то зробили вигляд, що везуть мертвого на погребіння. При цьому один із них ліг і удавав із себе мерця. Коли святі брати попросили у подорожніх допомогти, ті сказали, що везуть ховати померлого, а на запитання Іулія, чи вони не брешуть, відповіли, що ні.

Тоді Іуліан сказав їм, що нехай буде за словом їхнім. Після цього подорожні від’їхали з того місця й сказали товаришу, що удавав мерця, щоб він вставав, однак той справді був мертвий. Чутка про це чудо поширилася всюди, і більше ніхто не наважувався обманювати святих.

Згодом Іулій залишив свого брата закінчувати будівництво 99-ї церкви, а сам пішов шукати місце для 100-ї. У своїх пошуках він підійшов до озера Мукороса, серед якого побачив гарний незаселений острів. Оскільки у святого не було човна, щоб туди дістатися, він поклав на воду свій верхній одяг, помолився Господу, став на своє вбрання і приплив на ньому на острів, як на човні. Посередині острова Іулій побачив великий камінь, на якому й вирішив будувати церкву в ім’я Дванадцяти Апостолів. Однак перешкодою до здійснення цієї доброї справи були всілякі гади, яких там було дуже багато.

Тоді святий поставив на камені дерев’яний хрест і скликав до себе гадів Іменем Христовим. Він наказав їм покинути острів, і всі вони водою переплили до гори Камункін. Після цього Іулій пішов у християнські поселення, де отримав все необхідне для будівництва, і разом із робітниками повернувся назад та почав споруджувати 100-у церкву.

Тим часом Іуліан завершив будівництво 99-го Божого храму й почав готувати для свого брата гріб. Коли Іулій прийшов туди, то Іуліан повідомив, що ще не закінчив гробу для нього. Іулій же на це пророчо відповів Іуліану, щоб він поспішив, бо йому самому доведеться лежати в тому гробі.

Так і сталося. Невдовзі Іуліан почив і був похований в гробі, який готувався для Іулія. Іулій же повернувся на острів, де закінчив розпочате будівництво та приготував і для себе гріб.

До нього прибув доброчесний єпарх Авдентій. Він запропонував Іулію свою допомогу, якщо той має намір ще щось будувати. Святий відповів епарху, що більше нічого не потрібно будувати, окрім гробу для нього. На це Авдентій сказав, що вже приготував для себе гріб в Медіолані. Святий сказав єпарху, що буде похований поруч із ним.

Незабаром Іулій помер. Його поховали в приготованому заздалегідь гробі, від якого за його молитвами болящі отримували зцілення.

Через декілька років спочив і Авдентій, якого погребли у своєму гробі в Медіолані. Однак щоразу його тіло чудесно опинялося за межами гробу. Тоді наближені до єпарха люди згадали про слова Іулія та перевезли тіло Авдентія на острів Мукорос, де воно й було поховане біля гробу святого. Таким чином справдилося пророцтво преподобного.
Слава Богу вовіки. Амінь.