Настанови Святих отців про домашню молитву

Як звершувати вдома своє молитовне правило

Під час молитви рекомендується усамітнитися, запалити лампаду або свічку та встати перед іконою. Залежно від характеру внутрішньосімейних стосунків можна рекомендувати читання молитовного правила разом, всією сім’єю чи кожному члену сім’ї окремо.

Загальна молитва рекомендується передусім у святкові дні, перед святковою трапезою та в інших подібних випадках. Сімейна молитва — це різновид церковної, суспільної (родина — домашня церква) і тому не замінює індивідуальну молитву, а лише доповнює її.

Перед початком молитвослів’я слід осінити себе хресним знаменням і зробити кілька поклонів, поясних чи земних, і прагнути налаштуватися на внутрішню розмову з Богом. «Постій мовчки, доки втишаться почуття, постав себе в присутність Божу до свідомості та відчуття Його з благоговійним Страхом і встанови в серці живу віру, що Бог чує та бачить тебе», — йдеться на початку молитвослова.

Багатьом людям допомагає зосередитися проголошення молитов вголос чи напівголосно.

«Приступаючи до молитвослів’я, — радить святитель Феофан Затворник, — вранці чи ввечері, почекай трохи, або посиди, або походи, і намагайся в цей час витверезити думки, відвернувши їх від усіх земних справ і предметів.

Потім помисли, хто Той, до Кого ти звернешся в молитві, та хто ти, що маєш тепер почати це молитовне до Нього звернення — і розбуди в душі відповідний настрій самоприниженого і з благоговійним страхом проникнутого предстояння Богу в серці. У цьому все приготування — благоговійно стати перед Богом, — мале, але важливе. Тут покладається початок молитви, добрий початок — половина справи.

Так встановившись внутрішньо, стань потім перед іконою і, поклавши кілька поклонів, починай звичайну молитву:

«Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі», «Царю Небесний, Утішителю, Душі істини» та інше. Читай неспішно, у будь-яке слово вникай, і думку всякого слова до серця доводь, супроводжуючи те поклонами.

У цьому вся справа читання молитви, Богу приємного та плодоносного. Заглиблюйся у всяке слово та думку слова до серця доводь, інакше — розумій, що читаєш, і зрозуміле відчувай.

Заглиблюйся у всяке слово та думку слова до серця доводь, інакше — розумій, що читаєш, і зрозуміле відчувай.

Інших правил не потрібно. Ці два — розумій і відчувай, — виконані як слід, вони прикрашають будь-яке молитвослів’я повною гідністю і дають йому плідну дію.

Читаєш: «Очисти нас від усякої скверни» — відчуй свою скверну, зажадай чистоти й з надією шукай її в Господа.

Читаєш: «Залиш нам наші провини, як і ми залишаємо боржникам нашим» — і в душі своїй усім вибач, і серцем, що всім пробачило, проси собі у Господа прощення.

Читаєш: «Хай буде воля Твоя» — і в своєму серці абсолютно віддай Господеві твою долю і вияви беззаперечну готовність благодушно зустріти все, що Господь захоче тобі послати.

Якщо будеш так робити під час кожного вірша твоєї молитви, то в тебе буде належне молитвослів’я».

В іншій своїй настанові святитель Феофан так коротко систематизує поради щодо читання молитовного правила:

«а) ніколи поспіхом не читайте, а читайте ніби співаючи… У давнину всі молитви для читання бралися з псалмів… Але ніде не зустрічаю слова «читати», а скрізь «співати»…

б) у всяке слово вникайте і не думку тільки читаного відтворюйте у свідомості, а й почуття відповідне збуджуйте…

в) щоб відсікти позиви на квапливе читання, покладіть — не те й те вичитувати, а простояти під час молитвослів’я чверть години, півгодини, годину… скільки зазвичай вистоюєте… і потім не турбуйтеся… скільки прочитаєте молитов, — а як настав час, якщо немаєте змоги стояти далі, переставайте читати…;

г) поклавши це, проте ж, на годинник не подивляйтеся, а так ставайте, щоб стояти без кінця: думка й не забігатиме вперед;

д) щоб сприяти руху молитовних почуттів у вільний час, перечитуйте і розмірковуйте про всі молитви, які входять у ваше правило, і перечуйте їх, щоб, коли на правилі станете їх читати, знати, наперед, яке почуття має бути збуджене в серці…;

е) ніколи не читайте без перерви молитви, а завжди переривайте їх своєрідною молитвою, з поклонами, чи в середині молитов доведеться це зробити чи наприкінці. Як тільки впаде що на серце, тут же припиніть читати й кладіть поклони. Це останнє правило — найпотрібніше та найнеобхідніше для виховання духу молитовного…

Якщо якесь інше почуття поглине дуже, ви і будьте з ним і кладіть поклони, а читання залиште… так до кінця часу».

Що робити, якщо розсіюється увага під час молитви

Молитися дуже важко. Молитва — це насамперед духовна праця, тому не слід очікувати від неї негайної духовної насолоди.

«Не шукай у молитві насолод, – пише святитель Ігнатій (Брянчанінов), – вони аж ніяк не властиві грішникові. Бажання грішника відчути насолоду є вже самообманом… Не шукай передчасно високих духовних станів і молитовних захоплень».

«Не шукай у молитві насолод, – пише святитель Ігнатій (Брянчанінов), – вони аж ніяк не властиві грішникові. Бажання грішника відчути насолоду є вже самообманом… Не шукай передчасно високих духовних станів і молитовних захоплень».

Як правило, увагу на словах молитви вдається утримати кілька хвилин, а потім думки починають розбігатися, очі ковзають по словам молитви — а наші серце й розум далекі.

“Якщо хтось молиться Господу, а думає про інше, то таку молитву не слухає Господь”, — пише преподобний Силуан Афонський.

У ці моменти Отці Церкви радять бути особливо уважними. Святитель Феофан Затворник пише, що ми повинні заздалегідь приготуватися до того, що ід час читання молитов ми розсіяні, часто машинально читаємо слова молитви.

«Коли під час молитви думка відбіжить — поверни її. Знову відбіжить — знову поверни. Так щоразу. Щоразу, що прочитано буде під час відбігання думки і, отже, без уваги та почуття, не забувай перечитувати.

І хоч би твоя думка кілька разів відбігала на одному місці, кілька разів читай те, доки не прочитаєш із поняттям та почуттям. Якщо подолаєш одного разу це — вдруге, може, воно й не повториться, або повториться не з такою силою.

Якщо під час читання правила проривається молитва своїми словами, то, як каже преподобний Никодим, «не давай цьому пройти миттєво, але зупинися на ньому».

Цю ж думку ми знаходимо й у святителя Феофана: «Якщо якесь слово, так сильно вплине на душу, що душі не буде хотітися простягатися далі в молитві, і хоча язик читає молитви, а думка все відбігає назад, до того місця, яке так подіяло на її.

У такому разі зупинися, не читай далі, а постій увагою та почуттям на тому місці, поживи ними душу свою, або тими помислами, які воно спричинятиме. І не поспішай себе відривати від цього стану, тож, якщо час не терпить, залиш краще недокінчене правило, а цього стану не розорюй. Воно буде осяявати тебе, можливо, весь день, як Ангел-охоронець!

Такий благодатний вплив на душу під час молитвослів’я означає, що дух молитви починає вкорінюватися і що збереження цього стану є найнадійнішим засобом для виховання та зміцнення в нас молитовного духу».

Як завершувати своє молитовне правило

Добре закінчувати молитвослів’я подякою Богу за дароване спілкування і скорботою про свою неуважність.

«Кінчиш своє молитвослів’я — не одразу переходь до своїх якихось занять, а також, хоч трохи, почекай і подумай, що це тобою здійснено і до чого це тебе зобов’язує, намагаючись, якщо дано що відчути під час молитви, зберегти те й після молитви», —  пише святитель Феофан Затворник.

«Не відразу кидайся на звичайні справи, — вчить преподобний Никодим, — і ніколи не думай, що, звершивши своє молитовне правило, ти закінчив все, стосовно Бога».

«Не відразу кидайся на звичайні справи, — вчить преподобний Никодим, — і ніколи не думай, що, звершивши своє молитовне правило, ти закінчив все, стосовно Бога».

Приступаючи до справ, треба спочатку подумати про те, що треба буде говорити, робити, бачити протягом дня, і просити у Бога благословення та сил для дотримання Його волі.