День пам’яті преподобномучеників Єпіктета, пресвітера, й Астіона, монаха

7/20 липня Православна Церква вшановує пам’ять преподобномучеників Єпіктета, пресвітера, й Астіона, монаха.

Святий Єпіктет був пресвітером і жив на сході Римської імперії за царювання Діоклетіана (284 – 305 рр.). Він жив чернецем в окремій келії поблизу одного поселення. Сюди до преподобного приходили люди, і він чудесно зцілював їх.

Якось до житла святого прийшов юнак-язичник знатного походження на ім’я Астіон. Очевидно, він гуляв разом зі слугами та випадково натрапив на келію Єпіктета.

З цікавості юнак увійшов всередину келії й побачив поважного мужа, який радо запросив його до себе та розпочав із ним розмову. Єпіктет розповів Астіону про Істинного Бога та про Церкву Христову і почав схиляти його відректися від мирських благ.

Насіння слова Божого впало на добрий ґрунт серця юнака, але він нічого не відповів святому, бо був разом зі слугами. Наступного ж дня на світанку Астіон прийшов до Єпіктета й попросив зробити його християнином, а потім почав приходити до преподобного щодня та навчатися від нього істинної віри.

Коли Астіон прийняв Святе Хрещення, то разом із Єпіктетом попрямував у скіфські краї. Там подвижники поселилися поблизу міста Алміріса, що розташовувався на південному рукаві Дунаю.

Тоді батьки Астіона дуже тужили за своїм сином і повсюди його розшукували, однак їхні пошуки залишалися марними.

На місці своїх подвигів преподобні не змогли довго залишатися невідомими, оскільки через пресвітера Єпіктета подавалися хворим численні зцілення. Згодом зцілювати недужних почав і сам Астіон. Таким чином багато язичників відрікалося від ідолопоклонства та наверталося до Істинного Бога.

Одного разу Астіон пішов по воду до ріки без благословення Єпіктета. Тоді до нього приступив ненависник людських душ і навіяв йому гріховні помисли. Три дні Астіон боровся з ними і не міг їх подолати, при цьому соромився розказати про них своєму наставнику.

Єпіктет помітив, що юнак через щось збентежений, та почав із ним розмову. Тоді Астіон повідав йому про свої гріховні помисли. На це преподобний сказав, що благословення наставника для учня є непереможною зброєю проти диявола.

Потім вони обоє простягнулися на землі хрестоподібно й почали молитися. Після молитви Астіон побачив якогось чорного юнака, який тікав від нього й говорив, що через сповідь Астіона його сила посоромлена і він обеззброєний молитвою святих.

Коли у місто Алміріс прийшов правитель Латроніан, то ідолопоклонники доповіли йому про Єпіктета та його учня. Тоді святих схопили й кинули в темницю.

Наступного дня посеред міста влаштовали місце для суду, куди зібрався народ, прибув правитель і привели преподобних. Латроніан побачив святих і довго мовчав, оскільки їхні обличчя світилися світлом Божої благодаті, а самі вони мали дуже поважний вигляд.

На той час Єпіктету було 60 років, а Астіону – 35. Потім правитель розпочав допит, однак святі на всі його запитання відповідали, що вони – християни.

Це розлютило Латроніана, і він наказав катувати святих. Спочатку їх довго били, а потім повішали і почали дерти залізними кігтями та обпалювати вогнем. Після цього мучеників знову ув’язнили.

Тді увірував у Христа один із прислужників ката на ім’я Вігілянцій. Він прийшов у в’язницю до святих, навчився від них істинної віри та прийняв разом із усім своїм домом Святе Хрещення.

Через п’ять днів Єпіктета та Астіона знову катували. Спочатку рани святих розтирали оцтом та сіллю, а потім мучеників кинули в котел, наповнений киплячою смолою.

Проте це катування не зашкодило святим, і їх вкотре ув’язнили. В темниці мученики, зміцнені Божою благодаттю, перебували 30 днів без їжі та пиття.

Випадково довелося побувати у Алмірісі та побачити катування святих знайомому батьків Астіона. Коли він повернувся на батьківщину, то розказав їм про те, що бачив. Почувши це, батьки святого поспішили в путь з надією побачити свого сина.

Тим часом святих знову привели на суд до правителя, який спочатку наказав їх бити, а потім відсікти їм голови.

На місці страти преподобні довго молилися Богу, а потім Єпіктет попросив, щоб першим стратили Астіона. Коли ж Астіона обезголовили, Єпіктет припав до його тіла і прийняв смерть за Христа в такому положенні.

Тіла святих засяяли немов під сонячними променями і від них поширилися дивні пахощі. Пізніше їх потай забрав вищезгаданий Вігілянцій та похоронив із честю.

Через декілька днів після цього помер правитель Латроніан. Його задушив  демон, що ввійшов у нього.

Невдовзі святий Астіон явився Вігілянцію та попросив зустріти його батьків і наставити їх на путь спасіння. Вігілянцій виконав прохання святого. Він прийняв його батьків у свій дім та привів до істинної віри. Згодом вони повернулися на батьківщину, роздали своє багатство бідним і решту життя провели богоугодно.
Слава Богу вовіки. Амінь.