День пам’яті святителя Іуліана Кеноманійського

13/26 липня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Іуліана Кеноманійського.

Святитель Іуліан жив у І сторіччі. Апостол Петро висвятив його у єпископа і послав проповідувати Слово Боже у Галлію. Існує думка, що Іуліан є однією особою з Симоном прокаженим, про якого згадується в Євангелії, він отримав ім’я Іуліан у Святому Хрещенні.

Угодник Божий став першим апостолом у місті Кеноманії (нині Ле-Ман у Франції). Місцеві язичники не одразу прийняли вчення, яке проповідував Іуліан, але згодом, коли побачили чудеса, які звершував святий Іменем Христовим, почали навертатися до Істинного Бога. Святитель зцілював тіла й душі людей та хрестив їх в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.

Спочатку оселею Іуліана був маленький будиночок у передмісті, куди до нього почало приходити багато відвідувачів. Місцевість там була безводною, і люди страждали від спраги.

Одного разу Іуліан пішов у розташований неподалік гай, увіткнув у землю свій посох і помолився Богу, щоб на цьому місці з’явилося джерело води. Господь почув молитву Свого угодника, і з сухої землі потекла вода. Таке чудо зміцнило віруючих, а невірних привело до істинної віри.

Якось князь міста Дефенсор запросив святителя до себе. Біля воріт княжого двору святий побачив сліпця, змилувався над ним та зцілив його хресним знаменням і молитвою. Вражений прозрінням сліпого князь попросив Іуліана навчити його, як отримати життя вічне. Святитель наставив князя та його домашніх на путь спасіння й просвітив Святим Хрещенням.

Господь наділив Свого угодника такою великою силою звершення чудес, що єпископ Іуліан навіть воскрешав мертвих.
У Кеноманії жив муж на ім’я Анастасій, який ще тримався ідольського нечестя. Коли ж помер його син, він прийшов до святого Іуліана й почав заклинати його Христом Богом повернути йому сина. У відповідь святитель сказав, що Анастасій отримає живого сина і сам успадкує життя вічне, якщо увірує в Істинного Бога. Анастасій пообіцяв увірувати в Христа та зректися ідолів.

Святий зайшов у його дім, взяв мертвого отрока за руку та помолився за нього Богу. Господь почув молитву Іуліана, і отрок встав із одра живим та здоровим. Очевидці такого великого чуда прийняли Святе Хрещення.

Якось Іуліан у супроводі кліру вийшов із міста, щоб привести до Господа жителів Кеноманійського краю. В цей час він побачив, як несуть на погребіння юнака, єдиного сина вельможі Іовініана. Святитель підійшов до процесії та сказав нещасному батьку, що він зрадіє своєму спасінню й воскресінню сина, якщо навернеться до істинної віри. Вельможа з присутнім народом припав до ніг єпископа та пообіцяв увірувати в Христа. По молитві святителя юнак воскрес і почав славити Господа. Він сповістив батькові, що бачив бісів, яких вони шанували як богів, у пеклі в лютих муках. Через преславне чудо прийняло Святе Хрещення безліч народу.

У господаря поселення Проіліак помер маленький син. Коли єпископ Іуліан прибув у поселення, то почув у домі господаря плач і увійшов у середину. Святителю відокремили кімнату для ночівлі. Він наказав принести до нього мертву дитину, після чого зачинився з ним і перебував у молитві до сходу сонця. Отрок воскрес, і угодник Божий повернув його батькам здоровим.

Тоді весь Проіліак навернувся до Христа. Батьки ж пообіцяли присвятити дитя Богу, а поселення пожертвувати Церкві.

У поселенні Артін знаходився великий язичницький храм, а в ньому ідол мерзенного бога Юпітера. В ідолі ж перебував нечистий дух, що спокушав людей різними примарами. Мешканці цього поселення не хотіли впускати святителя до себе, щоб він не знищив їхнього ідола, як це робив повсюди.

Коли єпископ Іуліан наблизився, вони почали кричати, що вб`ють його. Проте Господь захистив Свого угодника, і він без перешкод пройшов крізь обурений натовп й увійшов у язичницький храм. Іменем Христовим Іуліан наказав ідолу впасти, а бісу вийти. Після цих слів ідол впав і розбився, а нечистий дух у вигляді великого змія почав пожирати язичників. Наляканий народ із благаннями звернувся до святого. Святитель Божий прогнав біса хресним знаменням, а людей навернув до Істинного Бога.

Коли єпископ Іуліан повертався в Кеноманію, в’язні, які перебували в темниці поблизу міських воріт, молили його про звільнення. Милосердний святитель пішов до суддів і попросив їх відпустити в’язнів, але вони не послухалися його. Тоді Господь послав Свого ангела, який відчинив двері в’язниці та звільнив ув’язнених.

Святий наставив на путь спасіння Кеноманійський край і в глибокій старості наблизився до смерті. Він сказав обрати своїм наступником пресвітера Турівія, попрощався з усіма й відійшов до Господа.

Князь Дефенсор перебував тоді у віддаленому поселенні. Під час обіду він побачив, як святий Іуліан у супроводі трьох дияконів явився до нього та подав благословення. З цього видіння князь зрозумів, що угодник Божий відійшов у вічність, і поспішив у поселення, де спочив святий. Разом із народом він плакав за своїм отцем і пастирем.

Мощі єпископа Іуліана повезли до міста. По дорозі потрібно було переплисти на поромі через річку Сарту, але коні, які везли останки святителя, не зайшли на нього, а попрямували через глибоку ріку, яку пройшли наче по мосту.

Народ виходив назустріч чесним мощам. Одна жінка, яка мила немовля в мідній посудині, підклала під неї вогонь, щоб підігріти воду. Потім, побачивши натовп, вона пішла подивитися на урочисту процесію, а про дитину забула. Коли матір повернулася, вода у посудині закипіла, але немовля дивно залишилося неушкодженим.

Останки святителя Іуліана поховали в збудованому ним храмі, на місці колишнього князівського будинку. Від мощей святого звершувалося багато чудес.
Слава Богу вовіки. Амінь.