День пам’яті рівноапостольної Марії Магдалини
22 липня/4 серпня Православна Церква святкує День пам’яті рівноапостольної мироносиці Марії Магдалини.
Свята Марія Магдалина походила з галілейського міста Магдали, що розташовувалося на березі Геннісаретського озера. Вона страждала від біснування. Перед приходом у світ Спасителя було дуже багато біснуватих людей, оскільки тоді диявол із особливою силою повстав на найвище творіння Боже.
Зустріч із Христом змінила все життя Марії. Господь вигнав із неї сім бісів, і вона стала Його вірною ученицею. Марія слідувала за Спасителем разом іншими благочестивими жінками та служила Йому від свого достатку. Очевидно, що вона займалася на той час і проповідницькими трудами та розповідала про Христа жінкам.
Коли Син Божий заради спасіння роду людського терпів страждання на Хресті, то разом із Матір’ю Божою та Іоанном Богословом на Голгофі була й Марія, а також ще декілька жінок-мироносиць. Вона залишилася вірною Господу в той час, коли всі Апостоли, окрім Іоанна, зі страху покинули Його. Така безбоязність та відданість були наслідком великої любові, яку Марія мала до Бога.
Присутньою була свята й при погребінні Іісуса Христа. Вона бачила, як тіло її улюбленого Вчителя поклали у висіченому в скелі новому гробі, вхід у який закрили великим каменем.
Разом із іншими жінками, що слідували за Христом, Марія провела наступний день за Законом Мойсея в спокої. Це була субота, що співпала з єврейським святом пасхи.
Очевидно жінки-мироносиці ще в п’ятницю ввечері домовилися прийти до Гробу Іісуса в перший день тижня зранку, щоб за іудейським звичаєм намастити тіло Спасителя пахощами. Оскільки у них не було можливості зустрітися в суботу, то наступного дня вони окремо вирушили до місця поховання Христа.
Євангелісти Матфей і Марк розповідають, що жінки-мироносиці прийшли до Гробу дуже рано. Іоанн Богослов доповнює їх і говорить, що Марія Магдалина прийшла тоді, коли ще було темно. Їй було важко дочекатися закінчення ночі, вона побігла до свого спочилого Вчителя раніше за всіх.
Коли свята побачила, що камінь відвалений від Гробу, то поспішила повідомити про це найближчим учням Христовим – Петру та Іоанну. Марія сказала їм, що взяли Господа з Гробу, і вона не знає, де положили Його.
Тоді обидва Апостоли поквапилися піти до печери, де був похований Іісус Христос. Там вони побачили ризи Христа та плат, що був на Його голові, однак Самого Господа не знайшли. Вони здивувалися й пішли геть.
Марія ж стояла біля Гробу і плакала. Потім вона підійшла ближче та побачила яскраве світло. У Гробі в білому вбранні сиділи два Ангели. Вони запитали у мироносиці про причину її плачу, і Марія сказала їм ті ж самі слова, що й Апостолам.
Після цього вона повернулася і побачила Господа, Який запитав у неї, чому вона плаче і Кого шукає. Свята ж подумала, що це садівник, і стала просити його показати їй, де він поклав тіло Іісуса, якщо це він Його забрав.
Тоді Господь назвав її на ім’я, і вона одразу впізнала Його та кинулася Йому до ніг із радісним вигуком: «Учителю!». Проте Христос заборонив Марії доторкатися до Себе, бо Він ще не зійшов до Свого Отця, і повелів сповістити про Нього Апостолам. Так свята стала першою проповідницею Воскресіння Христового.
Коли Апостоли Христові після Вознесіння Сина Божого та Зішестя на них Святого Духа розійшлися з проповіддю по світу, благу вість пішла сповіщати людям і Марія.
Вона прибула в Рим, де тривалий час займалася проповідницькими трудами. Явилася свята й до імператора Тиверія, що правив у 14 – 37 рр. Вона подарувала йому як символ Воскресіння червоне яйце і сказала: «Христос Воскрес».
Марія розповіла імператору про діяння Христа, наклеп на Нього іудейських первосвященників та Його розп’яття на Хресті за наказом Понтія Пилата. Саме з цією подією пов’язаний християнський звичай дарувати в день Воскресіння Христового фарбовані у червоний колір яйця.
У похилому віці свята прибула в Ефес, де проповідував Христа Його улюблений учень Іоанн. Саме зі слів Марії Магдалини Іоанн Богослов написав 20-у главу свого Євангелія.
В Ефесі мироносиця спочила та була похована. В ІХ ст. її мощі перенесли в Константинополь, а під час хрестових походів – у Італію. Частина мощей святої знаходиться поблизу французького міста Марселя у збудованому на честь неї храмі.
Слава Богу вовіки. Амінь.
