День пам’яті семи отроків Ефеських

4/17 серпня Православна Церква вшановує День пам’яті семи отроків Ефеських.

Святі отроки Максиміліан, Іамвліх, Мартиніан, Іоанн, Діонісій, Ексакустодіан і Антонін жили в малоазійському місті Ефесі й служили на воїнській службі. Їхні батьки були міськими начальниками, які трималися язичницького нечестя. Самі ж отроки вірували в Істинного Бога, молилися, постили та жили непорочно.
У той час жорстокий гонитель християн імператор Декій, що царював у 249 – 251 рр., прибув у Ефес. Він влаштував серед міста всенародне жертвоприношення ідолам і наказав повсюди розшукували християн та приводили їх на площу. Кров віруючих у Христа полилася рікою.

Коли в місті відбувалося таке беззаконня, святі отроки пішли в церкву, посипали собі голови попелом і молилися Богу. Про них невдовзі доповіли царю, й той наказав закувати їх в кайдани та привести до себе.

За сповідування Істинного Бога Декій позбавив отроків воїнського звання, але пожалів їхню молодість, дав їм час на роздуми й тимчасово звільнив. Після цього цар пішов у інше місто.
Святі ж отроки взяли в батьків золото та срібло й роздали його бідним, а потім із потрібною для купівлі їжі кількістю грошей попрямували до гори Охлон, де усамітнилися в печері, чекаючи повернення царя.

Наймолодший Іамвліх час-від-часу ходив у Ефес за припасами, причому одягався в руб’я, щоб його не впізнали. Одного разу він пішов купити їжу й побачив, що Декій повернувся. Нечестивий цар-ідолопоклонник одразу після свого повернення наказав зібратися міським начальникам для звершення мерзенного жертвоприношення, а також знайти святих отроків, щоб і вони принесли жертви.

Коли Іамвліх розповів своїм товаришам про царський наказ, вони з плачем почали молитися Богу. Потім отроки, підкріпивши себе хлібом, налаштовували один одного до мученицького подвигу й тихо заснули. Цей сон був смертним: Господь взяв їхні душі, а тіла залишились нетлінними.

Наступного дня Декій довідався, що святі переховуються в печері, і наказав завалити вхід у неї камінням, щоб отроки загинули від голоду та спраги. Ніхто не знав, що святі вже померли.

Серед царської прислуги були християни Феодор та Руфін. Вони описали страждання отроків на олов’яних дощечках, поклали ці дощечки у мідний ящик і заховали його серед каменів, якими завалили вхід у печеру.

Невдовзі Декій помер і після нього царювали інші царі. Під час правління благочестивого царя Феодосія Молодшого (408 – 450 рр.) з’явилися єретики, що заперечували воскресіння мертвих. Саме в цей час Господь підняв від сну сім святих отроків.

Сталося так, що власник гори Охлон, чоловік на ім’я Адолій, наказав своїм рабам зробити на горі загорожу для овець. Раби ж брали каміння, яким був завалений вхід у печеру, і зробили невеликий отвір, через який могла пройти людина.

Тоді святі отроки раптом ожили, немов прокинулися від сну. Вони подумали, що настав той день, коли мають стати перед царем. Оскільки отроки відчували голод, то вирішили перед муками підкріпитися їжею, а тому послали Іамвліха знову в Ефес для того, щоб він купив хліб та дізнався, що наказав щодо них Декій.

Коли отрок наблизився до міста, то дуже здивувався – на міських воротах був Хрест. Ще більший подив у Іамвліха викликали незнайомі будівлі та хрести на інших воротах Ефесу. Від сильного подиву святий ледве не втратив розум. Зрештою, він подумав, що потрапив у якесь інше місто, і вирішив купити хліб та якомога скоріше повернутися в печеру.

Отрок підійшов до продавця хліба й дав йому срібну монету. Оскільки монета була дуже давньою, то продавець почав розпитувати у святого, де він знайшов скарб. Потім довкола них зібралися інші торговці, але Іамвліх не міг нічого пояснити.

Отрока відвели до градоначальника, разом із яким в той час знаходився єпископ. Після тривалого непорозуміння святий запитав, чи живий цар Декій. На це йому відповіли, що колись давно був такий цар, але зараз царює Феодосій. Іамвліх попросив піти з ним до печери, аби всі переконалися в істинності його слів.

При вході в печеру єпископ знайшов у камінні невеликий мідний ящик, скріплений срібними печатями з олов’яними дощечками всередині. На дощечках були написані імена святих та описана їхня мученицька кончина.

У печері ж градоначальник та єпископ дійсно знайшли подібних до ангелів отроків. Про це чудо сповістили царю Феодосію. Він невдовзі прибув на місце події й впав до ніг святих. Коли отроки підняли царя, він почав обіймати та цілувати їх і говорив, що через них Господь очевидь сповістив про майбутнє воскресіння мертвих.

Протягом тижня імператор Феодосій прислуговував святим і довго розмовляв із ними. Після цього вони знову поклали свої голови на землю й мирно відійшли до Господа.

Цар хотів приготували для отроків сім гробниць із золота та срібла, але вони явилися йому уві сні й сказали залишити їх почивати на землі. На місці успіння святих зібралися святителі та звершили світле свято. Потім цар роздав щедру милостиню бідним, відпустив ув’язнених у в’язницях і з радістю повернувся в Царгород.
Слава Богу вовіки. Амінь.