Світло любові. Повчання прп. Силуана Афонського

Бог є любов 

• Бідна моя душа, і немає сил описати любов Господа.

І боїться душа, і разом тягнеться написати хоч кілька слів про любов Христа.

Знемагає мій дух писати це, але любов змушує.

О, людина, – немічне створіння.

Коли є благодать у нас, то горить дух і рветься до Господа день і ніч, бо благодать пов’язує душу любити Бога, і вона полюбила Його, і не хоче відірватися від Нього, бо не може насититися насолодою Святого Духа.

І немає кінця Божої любові.

Знаю людину, яку милостивий Господь відвідав своєю благодаттю; і якби запитав його Господь: Хочеш дам тобі ще більше? то від немочі плоті душа сказала б:

«Ти бачиш, Господи, якщо більше, то я помру», бо людина обмежена і не може понести повноту благодаті.

Так на Фаворі учні Христові впали ниць від слави Господньої. І ніхто не може збагнути, як дає душі благодать Свою Господь.

• Чим більше любов, тим більше страждань душі; чим повніша любов, тим повніше пізнання; чим гарячіша любов, тим полум’яніше молитва; чим досконаліша любов, тим святіше життя.
• Яку заповідь не візьми, вона приносить радість і терпіння.
• Господь створив людину, щоб вона вічно в Ньому жила і розкошувала, щоб ми були з Ним і в Ньому.
• Любов Божа гаряча: вона до сліз тішить душу благодаттю Святого Духа, і ніщо земне не може зрівнятися з нею.
• Господь не такий, як ми. Він дуже лагідний, і милостивий, і благий, і коли душа пізнає Його, то дивується без кінця і каже: Ах, який у нас Господь!… Грішна душа, яка не знає Господа, боїться смерті, думає, що Господь не пробачить їй гріхів її. Але це тому, що душа не знає Господа і як багато Він нас любить. А якби знали люди, то жодна людина не зневірився б… Господь Сам є одна Любов.
• О, любов Господня; немає сил її описати, бо вона безмірно велика та дивна.
• Благодать Божа дає сили Улюбленого любити; і душа тягнеться до молитви безперестанку, і не може забути Господа ні на мить. Господи, дай мені Тебе одного любити.
• Гріхове життя є – смерть душі, а любов Божа – рай насолоди, в якому жив до падіння отець наш Адам.

Любов до ворогів – запорука благодаті Божої

Головне свідчення життя святого полягало в твердженні, що неможливе пізнання Бога, Його таємниць тому, в кому немає любові до ворогів. Він вважав любов до ворогів головною умовою наближення до Бога, а самих ворогів – подарунком небес, для того щоб ми могли завдяки їм внутрішньо змінитися і переродитися:

• Хто не любить ворогів, в тому немає благодаті Божої.
  Якщо будемо любити ворогів, то в душі не буде місця для гордості.
• Гордість не дає душі вступити на шлях віри.
• Дух Святий навчає любити ворогів так, що буде жаліти їх душа, як рідних дітей.
• Милостивий Господь, Духом Твоїм Святим навчи нас любить ворогів і слізно молитися за них.
• Господи, як Сам Ти молився за ворогів, так і нас Духом Твоїм Святим навчи любити ворогів.
• Дух Святий вчить душу невимовно любити людей.

Смирення – радість душі

Всі слова старця мають виняткову силу та значення. Вони дивно переконливі. Можливо, саме через їх нескладність його душевні виливи порівнюють з віршами псалмів, де простими словами йдеться про велич Бога, який смиренно перемає у людському серці. Тепло і сердечно міркує святий про Христове смирення як про невимовну радість:

• Смиренній душі Господь відкриває таємниці свої.
  О, Христове смирення; воно дає душі невимовну радість в Бозі, і від любові Божої душа забуває і землю, і небо, і вся з бажанням прагне до Бога.
• О, Христове смирення, як воно солодке та приємне. Воно тільки в ангелах і святих душах знаходиться, а ми повинні вважати себе гіршими за всіх, і тоді Господь дасть і нам пізнати Христове смирення Духом Святим.
• Господь, і слава Його, і все небесне пізнається тільки Духом Святим.
• Навчитися Христову смиренню – є велике благо; з ним легко і радісно жити, і все буває миле серцю. Тільки смиренним являє Себе Господь Духом Святим, а якщо не змиримося, то Бога не побачимо.
• Хто змирив себе, той переміг ворогів.

Господь – світло душі

Святий з розчуленням і дитячим захопленням говорить про Божу любов в листах, повчає триматися Церкви як берегині Божої благодаті:

• О, браття, прошу вас і благаю від імені Божого Милосердя, віруйте в Євангеліє і на свідчення Святої Церкви, і ви ще на землі скуштуєте райське блаженство. Адже Царство Боже – всередині нас; любов Божа дає душі рай. Багато князів і владик, пізнавши любов Божу, залишили свої престоли.
• Господь любить людину, і благодать Його буде в Церкві до часу Страшного Суду також, як була вона в колишні часи.
• …Віруйте в Бога, віруйте, що є Святий Дух, Який свідчить про те у всіх церквах, і в моїй душі.
  Дух Святий є любов, і любов ця розлита у всіх душах святих небожителів, і той же Дух Святий на землі в душах, які люблять Бога.
  У Дусі Святому всі небеса бачать землю, і чують наші молитви, і приносять їх Богу.
• Господь наказує любити Його всім серцем і всією душею, але як можна любити Того, Кого ніколи не бачив, і як навчитися тієї любові? Господь пізнається за діянням у душі. Коли Господь відвідає, то душа знає, що був милий Гість і пішов, і нудьгує душа за Ним і слізно шукає Його: Де Ти, Свіло моє, де Ти радість моя? Сліди Твої пахнуть у душі моїй, але Тебе немає, і нудьгує душа моя за Тобою, і серце моє похмуре й болить, і ніщо більше не радує мене, бо я образив Господа, і Він сховався від мене.

Душа прагне Бога

• З дитинства я любив світ і красу його. Любив я гаї і зелені сади, любив я поля і весь світ Божий, як він гарно створений. Любив я дивитися на світлі хмари, як мчать вони в блакитній висоті. Але з тих пір, як пізнав я Господа мого, і він полонив душу мою, все змінилося в душі моїй, І я вже не хочу дивитися на цей світ, але душа моя невпинно тягнеться в той світ, де живе Господь. Як птах в клітці, так нудиться душа моя на землі. Як птах бажає і рветься полетіти з тісної клітки в зелений гай, так душа моя тягнеться знову побачити Господа, бо він привернув душу мою, і вона сумує за Ним і кличе:
  Де ти живеш, Свіло моє? Ти бачиш – я слізно шукаю Тебе.
• Що треба робити, щоб мати мир в душі й тілі?
  Для цього треба всіх любити, як самого себе, і щогодини бути готовим до смерті.
  Коли душа пам’ятає смерть, то приходить в смирення, і вся віддається волі Божій, і бажає бути з усіма в мирі і всіх любити.
• Господи, пошли милість Твою на дітей землі, яких Ти любиш, і дай їм пізнати Тебе Святим Духом. Слізно благаю Тебе; почуєш молитву мою за дітей Твоїх, і всім їм дай пізнати славу Твою Духом Святим.

Прп. Силуан Афонський