Лукавство багатства
Під час Нагірної проповіді Христос промовив і такі відомі слова: «Світильник тілу є око».
Око – це світильник для тіла. Якщо око твоє здорове, то все твоє тіло буде світлим і ти добре бачитимеш. «Якщо око твоє лукаве буде», якщо твоє око хворе та сліпе, то й усе тіло твоє «темне буде» — воно буде занурене в пітьму1(Євангеліє від Матвія 6:22-23, третій тиждень після П’ятидесятниці).
Що хоче сказати цими простими словами Христос?
Подібно до того, як у темряву занурюється твій погляд, може поринути у морок і твоє серце.
А чим викликано це затьмарення? Звісно ж, гріховними пристрастями.
Наприклад, Євангеліст Іоанн наводить такий випадок. Хто любить свого ближнього, той «у світі перебуває». А хто ненавидить його, той «у темряві ходить», і не знає, куди йде, бо «темрява засліпила очі йому». Йдеться, звичайно, про духовну темряву, яка огортає духовні очі душі2(1Інн. 2:10-11).
Христос тут говорить про інший випадок. Він називає темрявою, що засліплює очі душі, прихильність до багатства, сріблолюбство, любостяжання.
Христос називає темрявою, що засліплює очі душі, прихильність до багатства, сріблолюбство, любостяжання.
Незадовго до цього Спаситель застерігав людей від запеклих спроб розбагатіти. «Не збирайте собі скарбів на землі, – сказав Він, – але збирайте собі скарби на небі. Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше»3(Мф.6: 18-21).
Якщо людина прив’яжеться до земних скарбів, вона стане ідолопоклонником. Її ідолом, її богом стануть гроші.
Ось чому у Святому Письмі так суворо засуджуються сріблолюбство та любостяжання. Перше є корінням усіх лих4(1Тим.6:10), друге — ідолопоклонство5(Кол.3:5; Еф.5:5). І Христос вважає, що неможливо служити одночасно двом панам. І Богові, і грошам6(Мф.6:24).
Однак винахідливість, яка маскується під благочестя, здатна примирити навіть протилежні речі. Вона шепоче: «Якщо у нас буде багато грошей, ми робитимемо й більше добрих справ».
Так, «благочестиві» благодійники можуть мріяти про виграш у лотерею, щоб мати нагоду та щось пожертвувати бідним. А ті, хто не шкодує зусиль у гонитві за більшими зарплатами, запевняють, що частину цих коштів спрямують до благодійного фонду. Звучить дуже благородно, чи не так?
Невже Христос цього не знав? Чому ж Він тоді наказав Своїм учням залишити все та піти за Ним, про що повторив і багатому юнакові? Чому тоді апостоли були змушені вести життя мандрівників, відчувати потребу, голод, спрагу та бути ізгоями суспільства?
І чому ранні християни, натхненні прикладом апостолів, замість того щоб накопичувати, продавали свої землі й будинки та передаівли виручені кошти нужденним?
Чому Петро сказав кульгавому від народження, що просить милостиню біля входу до храму: «Срібла й золота немає в мене»7(Діяння 3:6), і дав йому щось інше, набагато цінніше? Чому стільки багатих святих роздали своє багатство й добровільно стали бідними?
Христос застерігав Своїх учнів від прагнення багатства, навіть якщо воно маскувалося під благодійність.
Христос застерігав Своїх учнів від прагнення багатства, навіть якщо воно маскувалося під благодійність.
Однак виникає питання: чи справді це так згубно та небезпечно?
Історія Євлогія, колись благочестивого бідняка, є яскравою пересторогою. Знайшовши великий скарб, він преобразився до невпізнання. Перебрався до столиці, купив величезний маєток та почав жити у великих розкошах. Він зовсім забув про співчуття до бідних, став жорстоким. Але, за Божим попущенням, Євлогій втратив все й знову став нужденним. І тоді він знову згадав про жебраків і звернувся до Бога.
Думаєш, що багатство не вплине на тебе?
Послухай святих: «Наскільки можеш, живи в бідності та смиренності», щоб скоріше тобі була потрібна допомога від інших8(«Отечник», гл. 47-49).
Сьогодні це важко піддається розумінню.
Проте Христос наполягає. Прихильність до накопичення багатства засліплює, затьмарює душу. Тільки визволення від неї повертає світло.
Прихильність до накопичення багатства засліплює, затьмарює душу. Тільки визволення від неї повертає світло.
Священник Димитрій Бокос
