День пам’яті преподобного Пимена Багатохворобливого
7/20 серпня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Пимена Багатохворобливого.
Святий Пимен був хворим від самого народження і терпляче терпів хворобу протягом всього свого життя. Він багато разів просив своїх батьків дозволити йому прийняти чернечий постриг, але через великої любов до нього вони не погоджувалися на це.
Якось святий захворів ще більше, й надії на його одужання не залишалося зовсім. Тоді, змушені обставинами, батьки принесли його в Печерський монастир і попросили братію помолитися за нього.
Однак молитва Пимена була сильнішою за молитви монахів, і він не одужував, бо просив у Бога ще більшої для себе хвороби, тільки б його не забрали з монастиря.
Однієї ночі, коли батьки та слуги спали, до святого увійшли ангели Божі. Одні з них мали образ прекрасних юнаків, а інші – ігумена з братією. Ангели принесли з собою все потрібне для звершення постригу. На їхнє запитання, чи хоче він стати монахом, Пимен дав ствердну відповідь.
Тоді Ангели постригли хворого й дали йому запалену свічку. Вони пообіцяли святому, що свіча не згасатиме протягом 40 днів, і передрекли йому, що він буде хворіти все життя й одужає лише незадовго до своєї смерті. Потім Ангели пішли в церкву, де поклали на гробі преподобного Феодосія відстрижене волосся Пимена.
Коли звершувалося це чудо, монахи з сусідніх келій чули спів. Вони подумали, що болящий або помер, або ігумен постригає його в ченці, а тому зайшли в келію, де лежав преподобний. Проте всупереч сподіванням вони не побачили тут нікого, окрім хворого, його батьків та слуг; причому батьки зі слугами спали. Сама ж келія була наповнена пахощами, а одягнений в чернече вбрання Пимен радів.
На запитання монахів, хто його постриг, святий відповів, що ігумен із братією, які поклали в полотно його волосся й віддалилися до церкви. Також святий показав свічу, що має горіти сорок днів та ночей.
Коли ті монахи пішли до церкви, то вона виявилася замкненою, а паламарі сказали, що з часу вечірньої молитви ніхто не входив у неї. Церкву відімкнули, а на гробі преподобного Феодосія справді знайшли волосся Пимена.
Ігумен та братія дуже здивувалися чуду та визнали постриг дійсним. Крім того свіча справді горіла протягом сорока діб, хоча для її згорання було достатньо однієї доби.
Як сказали святому ангели, він багато років лежав на одрі з тяжкою хворобою. Причому від нього йшов сморід і не було бажаючих прислуговувати йому. Через це Пимен часто по два-три дні залишався без їжі та пиття. Проте він все терпів із радістю та дякував Богу.
Якось у монастир принесли хворого тією ж хворобою, якою хворів Пимен. Над ним звершили постриг і поклали його поряд зі святим, щоб прислуговувати їм обом. Так само, як недбало доглядали за Пименом, стали доглядати й за цим хворим. І обидва хворі іноді знемагали від спраги.
Одного разу Пимен запитав у того брата, чи захотів би він прислуговувати йому, якщо б Господь зцілив його. Хворий монах пообіцяв преподобному у разі свого одужання доглядати його до смерті.
Після цього Пимен сказав хворому брату, що Господь забирає від нього хворобу і з цього часу він має прислуговувати йому та іншим недужним. Стосовно монахів, які недбало ставилися до своїх обов’язків, він передрік, що вони будуть покарані тяжкою хворобою заради свого ж спасіння.
Тієї ж миті хворий монах одужав і почав прислуговувати Пимену, а недбалі монахи захворіли. Проте й цей, дивним чином зцілений, брат невдовзі залишив святого, через що й сам був покараний Богом. Раптом його охопив сильний жар і він, не будучи в змозі встати від одра хвороби, почав кликати на допомогу.
Про це сказали Пимену, і він відповів, що те, що сіє людина, те й пожне, а потім попросив передати хворому, щоб він встав і прийшов до нього. Тоді хворий монах знову отримав зцілення, прийшов до святого й більше не покидав його.
Святий же Пимен говорив, що хворий і той, хто йому прислуговує, будуть мати однакову винагороду в Бога.
Перед смертю преподобного над трапезним храмом монастиря вночі з’явилися три вогненних стовпи, які потім перемістилися на верх церкви. Того ж дня Пимен раптово одужав, через що зрозумів, що наближається його кончина.
Він обійшов усі келії та попросив у братії прощення, а хворим сказав, щоб вони встали та провели його. І за словом святого всі хворі монахи одужали.
Потім Пимен причастився Святих Христових Тайн, взяв свій смертний одр і пішов у печеру до гробу преподобного Антонія, де вказав місце для свого погребіння. При цьому він відкрив про декого з похованих там монахів те, що раніше не було нікому відомим, і в чому усі переконалися, коли відкопали їхні гроби.
Перед самою кончиною Пимен сказав, що за його душею прийшли ті, хто звершував над ним чернечий постриг, і після цих слів відійшов до Господа. Помер Святий у 1110 році.
Слава Богу вовіки. Амінь.
