Успіння Пресвятої Богородиці
15/28 серпня Православна Церква вшановує Успіння Пресвятої Богородиці.
Після вознесіння Господа Іісуса Христа Пресвята Діва ревно бажала бачити Його пресвітле лице й чекала того часу, коли душа Її увійде у Вишні Обителі. Під час Свого життя в домі апостола Іоанна Богослова на Сіоні Вона часто ходила на Єлеонську гору для молитви. Саме з цієї гори Її улюблений Син вознісся на Небеса.
Одного разу, коли Богородиця знаходилася там у молитві, Їй з’явився Архангел Гавриїл і сповістив, що через три дні Господь прийме Її в Царство Небесне. В знамення того, що тілесна смерть не буде мати влади над Нею, Архангел дав Діві Марії сяючу райську гілку.
Після архангельського з’явлення Богородиця молила Бога, щоб Їй не бачити в час смерті ні сатани, ні слуг його і, щоб Господь згідно зі Своєю обіцянкою прийняв Її душу в Свої руки.
Тоді ж відбувалося предивне чудо. Коли Матір Божа схиляла коліна, масличні дерева, що росли на горі, нахилялися, а коли вона вставала, дерева вирівнювалися.
З великою духовною радістю Пречиста Діва повернулася додому. В цей час від присутності сили Божої, що оточувала Її, все затрусилося, а обличчя Богородиці просвітилося несказанною славою.
Перш за все про наближення Свого відходу до Господа Діва Марія повідомила апостолу Іоанну, який сповістив про це Іакову, брату Господньому, а також усім родичам та близьким. Невдовзі дім Іоанна наповнився віруючими, які скорбіли через розлуку з Божою Матір’ю.
Сама ж Пречиста Діва прагнула перед кончиною побачити апостолів Христових. І Господь виконав Її бажання, оскільки вони були чудесно перенесені ангелами з різних країв, де трудилися на проповідницькій ниві. Крім цього під час Успіння Богородиці були присутні апостол Павло разом зі своїми учнями Дионісієм Ареопагітом, Ієрофеєм та Тимофієм, а також рештою апостолів від 70-ти.
У день Свого переходу Богородиця лежала на прикрашеному одрі у світлиці, де горіло багато світильників. Святі ж апостоли славословили Бога.
Раптом засяяло несказанне світло й через відкриту покрівлю було видно, як до Матері Божої сходить з Небес Іісус Христос, оточений безліччю Небесних Сил та душами праведників.
З невимовною радістю Богородиця зустріла Сина словами Своєї пісні: «Величає душа Моя Господа, і дух Мій радіє в Богові, Спасителі Моєму…». Потім Вона трохи піднялася з одра й поклонилася Йому. Тоді Господь призвав Пресвяту Діву в Обителі вічного життя, і Вона віддала в руки Свого Сина пренепорочну душу.
У той же час почувся ангельський спів і по світлиці розлилися пахощі. Віруючі з благоговінням цілували пречисте тіло Матері Божої, і всі болящі отримували зцілення.
За заповітом Діви Марії Її тіло понесли для погребіння в Гефсиманський сад, розташований біля підніжжя Єлеонської гори. Попереду йшов Іоанн Богослов із сяючою райською гілкою. Одр Богородиці несли апостоли від 12-ти. Разом із ними йшло багато віруючих зі свічками та кадилами. Співали Ангели і люди, а над одром Матері Божої та оточуючих його з’явився осяяний незвичайним світлом вінець із хмари.
Урочиста процесія рухалася через Єрусалим, і іудеї лишали свої оселі та приєднувалися до неї. Це викликало невдоволення у заздрісних архієреїв та книжників, і вони послали слуг та воїнів убити учнів Христових, а тіло Богородиці спалити.
Коли зловмисники наблизилися до процесії, вінець із хмари опустився з неба на землю і оточив віруючих. Уцей час послані воїни та слуги раптово осліпли. Одні з них порозбивали собі голови об стіни міста, а інші стали шукати проводирів.
Після цього сяючий вінець знову піднісся вгору. А іудейський священник Афоній підбіг до тіла Божої Матері з наміром скинути його на землю. Коли він вхопився за ноші, ангел Божий відсік йому руки невидимим мечем.
Тоді Афоній усвідомив свій гріх і почав просити апостолів про помилування. Святий же Петро сказав, що вони не можуть допомогти йому, а це може зробити лише Господь Іісус Христос, якщо він усім серцем увірує в Нього.
Афоній привселюдно проголосив, що Іісус Христос – Син Божий, Спаситель світу, звеличив Його Пресвяту Матір і отримав чудесне зцілення. Також зцілилися від сліпоти й ті іудеї, які розкаялися в своєму гріху проти Діви Марії.
У Гефсиманському саду віруючі довго прощалися з тілом Богоматері, після чого його поклали в гріб, який завалили каменем.
Апостоли Христові невідступно перебували там протягом трьох діб. У цей час з’явився апостол Фома, який не був присутнім під час погребіння. Він сильно тужив, що не отримав останнє благословіння Богородиці та не побачив чудес Божих, які звершилися під час Її Успіння.
Тоді інші Апостоли вирішили відкрити гріб, щоб Фома зміг поклонитися мертвому тілу Пречистої Діви. Коли ж це зробили, то тіла Божої Матері там не знайшли. Господь воскресив Її в третій день і взяв у Небесні Обителі, а через Апостола Фому відкрив світу Її воскресіння.
Після усіх цих чудесних подій ангели повернули Апостолів Христових на місця їхнього апостольського служіння.
Слава Богу вовіки. Амінь.
