Чи проповідує християнство інфантилізм?

Будьте, отже, мудрі, як змії, і прості, як голуби.¹

Християнський ідеал – малолітня дитина

Є в сучасній публіцистиці така цікава думка: християнство – релігія, що формує в людині інфантилізм, тобто небажання брати на себе відповідальність за свою долю, відсутність продуманих планів на майбутнє, прагнення в усьому покладатися не на свій розум, а на якісь зовнішні авторитети – у першу чергу на Біблію.

Відповідно до цієї логіки, християнським ідеалом людини є малолітня дитина – безпорадна, повністю залежна від старших і з цієї причини слухняна й лагідна. І чим більше схожий дорослий християнин на такого безвільного карапуза, тим ближчий він до спасіння та святості.

Водночас, прибічники подібного погляду на християнство зовсім не голослівні у своїх судженнях, і посилаються на цілком конкретні місця в Біблії:

“Істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне” ².
“Отже, не піклуйтеся про завтрашній день…”³ .
“Славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам” ⁴.

Чи можливо, що християнство дійсно закликає людину уподібнитися немовляті, яке не здатне хоч якось організувати своє життя навіть на найближче майбутнє, вирішувати щось і відповідати за свої рішення?

Найпростіший спосіб розібратися в усьому цьому – взяти до рук Євангеліє та подивитися, з якого ж контексту взяті згадані вище фрази.

Одуматися – не значить стати бездумними немовлятами

“Будьте як діти” – ці слова сьогодні відомі не лише знавцям Біблії, але й будь-якій культурній людині. Саме вони найчастіше служать причиною звинувачень християнства в проповіді безвідповідальності.

Проте в Євангельському тексті Христос вимовляє їх дещо інакше: “Істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете в Царство Небесне” ⁵.

Тут є дуже важливе слово – навернетесь, тобто – відмовитеся, повернетеся до того, від чого віддалилися. Так від чого ж Христос закликав апостолів відмовитися й до чого повернутися, коли поставив перед ними дитину як живий приклад і докір Своїм учням?

Месія для іудеїв

Тут потрібне певне пояснення. Річ у тім, що очікування Месії мало в юдеїв дуже специфічний характер. В їхній уяві це був могутній вождь, воїн і цар, переможець усіх ворогів свого народу. Саме тому багато хто з них так і не зміг побачити в Христі Месію, незважаючи на безліч чудес і зцілень, які Він звершив перед ними. Мандруючий Учитель був занадто вже несхожий на очікуваного ними грізного та непереможного царя.

Апостоли в цьому сенсі виявилися куди більш духовно чутливими, ніж більшість їх одноплемінників. Вони визнали Месію в Іісусі з Назарету. Але також, як усі юдеї, вони бачили в Ньому майбутнього земного правителя, який, прийшовши до влади, зробить Ізраїль найсильнішою та найбагатшою країною на землі.

Месія-цар повинен був, за їхніми уявленнями, підпорядкувати собі всі народи світу. Усі численні притчі та пояснення Христа про те, що Царство Його – не від світу цього, не змогли переконати апостолів.

До самого Вознесіння Христового вони були впевнені, що Господь врешті-решт все-таки стане земним царем Ізраїлю. Себе ж учні Христа бачили Його найближчими помічниками та співправителями й навіть сперечалися про те, хто з них буде головніший у новому уряді Ізраїльського царства.

І от, коли вони ледь не посварилися через поділ “портфелів” і прямо запитали Христа – хто з них буде вищим за посадою в майбутньому царстві, Він поставив перед ними маленьку дитину. І сказав ті самі слова, сенс яких можна звести до наступного: якщо не припините свої кар’єрні фантазії та не станете такими ж, як це дитя, то взагалі ніколи не увійдете до цього Царства.

Це був заклик одуматися, але ніяк не заклик стати бездумними немовлятами.

Хто правий: Бабка чи Мураха?

Однією з головних рис характеру інфантильної людини є безвідповідальність, небажання брати на себе будь-які зобов’язання, піклування, турботу. Тому зворотною стороною безвідповідальності без всяких натяжок можна вважати безтурботність.

Прикладом такого інфантилізму є всім добре відома знаменита байка “Бабка та Мураха”, де нещасна бабка все літо безтурботно розважалася з приятелями замість того, щоб робити собі запаси на зиму, і вимушена була потім вирушити за гуманітарною допомогою до гарної господині мурашки. Фінал цієї сумної історії негативно характеризує обох персонажів байки.

Але якщо мураха неприємна своєю скупістю та повною відсутністю співчуття до замерзаючої й голодної родички, то бабка тут викликає нерозуміння саме своєю безтурботливістю, повним невмінням і небажанням подба́ти про завтрашній день.

Коли читаєш в Євангелії слова Христа, де Він закликає учнів не піклуватися про завтрашній день, про їжу, про одяг, на думку мимоволі спадає образ недолугої бабки з її інфантильними життєвими установками.

Насправді, як ще можна зрозуміти слова: “Не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися” ⁶? Хіба не така ж безтурботність привела бабку до того плачевного стану, в якій її зобразив нам байкар?

Грецький відповідник слова “піклуйтеся”

Тут також потрібне пояснення. В українській мові слово “піклуйтеся” має переважно позитивний сенс, тому відмова від турботи відразу ж сприймається як певна легковажність і безвідповідальність. Але в грецькому оригіналі Євангелія там стоїть куди більш багатозначне слово “мерімнао”, яке можна перекласти не лише як “турбота”, але і як “тривога”, “засмучення”, і навіть – “душевна роздвоєність”.

Якщо прочитати слова Христа, маючи на увазі всі ці значення, то сенс сказаного відразу ж проясняється: не мучтеся, не мучте себе, не отруюйте собі життя тривожними думками про своє майбутнє. Бог не залишає без піклування будь-яку живу істоту, і ви теж отримаєте від Нього все необхідне для життя.

Тому звільніть свій розум і своє серце для головного – навчіться жити на Землі так, як задумав вас на ній Творець. Виконуйте Його заповіді, шукайте передусім Божої правди, прагніть жити по ній.

Бог не залишає без піклування будь-яку живу істоту, і ви теж отримаєте від Нього все необхідне для життя. Тому звільніть свій розум і своє серце для головного – навчіться жити на Землі так, як задумав вас на ній Творець. Виконуйте Його заповіді, шукайте передусім Божої правди, прагніть жити по ній.

А все інше зможете заробити собі, не мучачи себе турботами про завтрашній день, адже і сьогоднішній хліб дістається вам у поті чола. Тому працюйте сьогодні, але не згинайте свою душу тяжкими думками про майбутнє, звільніть її для спілкування з Богом.

Хвала дитячій бездумності?

Ще одне місце в Євангелії, яке може бути розцінене як похвала дитячій бездумності: “Славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від мудрих і розумних і відкрив те немовлятам” ⁷.

Ця фраза перевертає всі звичні уявлення про цінність досвіду, вченості та просто розуму як такого. Навіщо все це треба, якщо Бог відкриває Себе тільки дітям, які через вік не здатні навіть відрізнити правої руки від лівої?

І невже людина, яка бажає стати християнином, відповідно до цієї фрази неодмінно повинна прагнути бути максимально схожою на нетямущого малюка?

І невже людина, яка бажає стати християнином, відповідно до цієї фрази неодмінно повинна прагнути бути максимально схожою на нетямущого малюка?

Про яку мудрість казав Господь?

Щоб розібратися в цьому, треба передусім з’ясувати, про яку мудрість і розумність у даному випадку йде мова.

Цією фразою Христос закінчує викривальну промову на адресу фарисеїв, які відкинули спочатку Іоанна Хрестителя, а потім – і Його Самого, пояснивши свою позицію так парадоксально, що інакше, ніж “премудрістю” її й назвати не можна:

“Кому ж уподібню рід цей? Він подібний до дітей, що сидять на вулиці і, звертаючись до своїх товаришів, кажуть: ми грали вам на сопілках, та ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, та ви не ридали. Бо прийшов Іоанн, який не їсть, не п’є; і кажуть: біса має. Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і кажуть: цей чоловік, який любить їсти й пити вино, митарям друг і грішникам. І виправдалась премудрість від синів своїх”⁸.

Неважко переконатися, що слово “премудрість” тут використане Іісусом в іронічному сенсі, а в сучасній орфографії може бути написане не інакше як у лапках. А от в інфантильності Господь докоряє тут якраз “премудрим” фарисеям, які у своїй дитячій впертості не побажали прийняти ні найвищого з пророків – Іоанна Предтечу, ні Самого Бога, Який воплотився.

Дітьми ж в цій фразі названі апостоли – звичайні галилейські рибалки, звичайно, не мали того рівня богословських знань, який був у фарисеїв. Проте це не зашкодило їм залишити свої човни та сіті, піти за Христом і стати основою Новозавітної Церкви.

Але що ж сталося з фарисеями? Чому вони, благочестиві та начитані у Святому Письмі, будучи ревнителями Закону, раптом виявилися нездатними побачити те, що було очевидно навіть простим рибалкам?

Причиною цього духовного засліплення стала зовсім не вченість фарисеїв, але надмірне сподівання на неї. Розум і знання – велике благо, але горе від розуму тому, в кого вони заслоняють собою Бога.

Розум і знання – велике благо, але горе від розуму тому, в кого вони заслоняють собою Бога.

Основні риси послідовника Христа

Так які ж риси повинна мати людина, яка наслідує Царство Боже?

Якщо виходити з розглянутих вище фрагментів Євангелія, вийде приблизно наступний психологічний портрет:

це людина, яка не прагне до влади над оточенням, чесно заробляє на свій прожиток і впевнено дивиться в завтрашній день, здатна до критичного ставлення про себе, і, найголовніше – призиває Бога, готова жити за Його правдою.

Напевно, це і справді не дуже типовий образ, але в безвідповідальності такій людині докорити навряд чи можна. Хоча певна безтурботність у неї все ж спостерігається. Проте пояснюється вона зовсім не безвідповідальністю, що властива інфантильним людям. Просто така людина знає, що Бог її любить, і тому довіряється Богові, просить Його допомоги, сподівається на Нього та дякує за отримані блага.

Але в той же час вона завжди пам’ятає, що і сама теж повинна взяти участь у власному спасінні. Сподіваючись на Бога, вона щосили прагне жити за Його заповідями. Бо, як сказав блаженний Августин, – Бог спасає нас не без нас.

Олександр Ткаченко