День пам’яті Каллініка, патріарха Константинопольського

23 серпня/5 вересня Православна Церква вшановує пам’ять Каллініка, патріарха Константинопольського.

Святий Каллінік зійшов на патріарший престол після смерті патріарха Павла за царювання імператора Юстиніана ІІ (685 – 695 рр. і 705 – 711 рр.). Цей імператор відрізнявся злою вдачею, не боявся Бога та гнобив християн.

Якось він задумав збудувати просторий та розкішний палац, який мав намір назвати своїм ім’ям. На місці, де були заплановані сходи та ґанок перед входом в палац, розташовувалася церква на честь Пресвятої Діви Марії. Тому Юстиніан зажадав від патріарха Каллініка молитовного благословення на руйнування цієї церкви.

Патріарх відповів, що не має молитви на розорення храму, і навпаки у нього є молитви тільки на його заснування та спорудження. Тоді посланці Юстиніана почали примушувати святого виконати імператорський наказ.

На це патріарх Каллінік зі сльозами вигукнув: «Слава Тобі, Христе, що терпиш усе!». Тієї ж миті храм зруйнувався.

Невдовзі суд Божий покарав неправедного царя, а сталося це так.

Жителі Константинополя не любили свого імператора за його беззаконне життя та гноблення народу, і погано говорили про нього. Це стало відомо самому Юстиніану, він розлютився на все місто й наказав жорстокому воєводі Стефану, персу за походженням, вбити всіх найблагородніших громадян.

Однак цей злий задум був розкритий. Про нього взнав воєвода Леонтій, який неодноразово виявляв свою хоробрість на полі бою та переміг багато ворожих полків. Цього воєводу цар несправедливо тримав три роки в темниці, й тепер він саме вийшов на свободу.

Про злий задум царя Леонтій розповів своїм вірним друзям, а ті у свою чергу – своїм. Таким чином ввечері вони зібралися разом у великій кількості, зі зброєю пішли в царський палац та зв’язали сонного царя.

Потім Леонтій випустив із темниць усіх в’язнів, які пішли по місту та скликати християн до храму святої Софії. При цьому вони повідомляли усім, що цар переможений та зв’язаний. Коли благочестивий народ почув про це, то з радістю попрямував до храму.

Наступного дня Леонтій привів царя на місце кінських перегонів, привселюдно відрізав йому ніс і зіслав у Херсонес. Тоді громадяни Константинополя проголосили Леонтія царем, а святий Каллінік вінчав його на царство.

Через три роки царська влада перейшла до воєводи Апсімара, якого обрали воїни та назвали Тиверієм ІІІ. Леонтій же був ув’язнений в далматському монастирі, а Апсімар займав царський престол сім років.

Тим часом Юстиніан утік із Херсонеса, заручився підтримкою болгар і з великим військом підступив до Константинополя. Він почав пропонувати місцевим жителям визнати його знову царем, однак ті не погоджувалися.

Між тим Апсімар, наляканий великою військовою силою, втік в Аполлонію. Тоді Юстиніан через посланців переказав Патріарху Каллініку та усьому синкліту своє благання прийняти його знову на царство, при цьому з клятвою обіцяв не чинити нікому ніякої шкоди.

Патріарх і синкліт у відповідь запропонували Юстиніану на знак підтвердження своєї клятви поцілувати Євангеліє, Хрест та Пречисті Тайни Христові. Той же зробив це і таким чином підтвердив свою клятву.

Проте, як тільки Юстиніан увійшов у місто, то одразу почав убивати членів синкліту та іменитих громадян. Потім за царським наказом на місце кінських перегонів із безчестям привели Леонтія з далматського монастиря та Апсімар з Аполлонії. Їх кинули до ніг царя, і він, ставши на їхні шиї, топтав їхні голови, після чого обох наказав обезголовити.

Крім того від злобного царя постраждало й багато народу, так що Константинополь наповнився кров’ю. Святому ж патріарху Каллініку за царським наказом викололи очі та відрізали ніс і язик.

Потім святого Каллініка зіслали до Риму, де його замурували в кам’яній стіні. Через сорок днів загорожа відпала, і святий був ще живим. Однак через чотири дні він помер.

Тіло патріарха Каллініка пгребли в апостольській церкві Петра й Павла за повелінням самих первоверховних Апостолів. Вони явилися у сонному видінні папі Римському Іоанну IV та наказали поховати мощі святого в їхній церкві.

Клятвопорушник Юстиніан не уникнув Божого суду. Воєначальники та жителі міста змовилися проти нього й відсікли йому голову.
Слава Богу вовіки. Амінь.