Для дітей: казочка про Образку
Образка – маленька тваринка, на вигляд зовсім нешкідлива. При правильному поводженні ніякої шкоди не приносить. Якщо не намагатися її одомашнити, образа прекрасно живе на волі й нікого не чіпає.
Але всі спроби привласнити її закінчуються плачевно…
Звірятко це маленьке та спритне, може випадково потрапити в душу будь-якої людини. Людина це одразу відчуває. Їй стає прикро.
Звірятко починає кричати людині: «Я випадково попалось! Випусти мене! Мені тут темно й страшно! Відпусти!..»
Але люди давно розучилися розуміти мову тварин. Є такі, які відразу відпускають образку, поки вона маленька – це найкращий спосіб розпрощатися з нею.
Але є такі, хто ні за що не хоче її відпускати. Вони одразу ж називають її своєю та носяться з нею, як з писаною торбою. Постійно думають про неї, опікуються нею…
А їй все-рівно не подобається жити в людині.
Вона крутиться, шукає вихід, але оскільки зір у неї зір поганий, сама вихід знайти не може. Така ось недолуга тваринка.
Та й людина теж… стиснеться вся, і ні за що не відпускає образу.
А тваринка ж голодна, їсти хочеться – от і починає потихеньку їсти, що знайде.
І людина відчуває це. То там заболить, то тут… Але не випускає людина від себе образку. Тому що звикла до неї. А вона їсть і росте… Знаходить всередині людини щось смачненьке, присмоктується та й гризе. Так і кажуть: «Образа гризе».
І врешті-решт приростає до чогось в тілі людини й проти своєї волі стає її частиною.
Слабшає людина, хворіти починає, а образа всередині продовжує рости… І невтямки людині, що тільки й треба – взяти та відпустити образку!
І їй без людини краще, і людині без неї легше живеться…
_________________________________________________________________________________________________________
Висновок
Образа – це стан душі. По суті, ми самі приймаємо рішення бути ображеними чи ні. І коли в черговий раз ви захочете образитися, подумайте: чи це справді приємно – нескінченно жаліти себе? Хижак завжди відчуває слабкого та нападає саме на нього. Не дарма в народі кажуть: «На ображених воду возять».
Відпустіть образку, нехай собі біжить!
Ілюстрація: Брайан Фрауд
