Давайте дякувати Богу і за скорботи, і за втіху

«У світі матимете скорботу; проте, будьте мужніми: Я переміг світ»¹(Інн. 16, 33)

(Ми поза політикою, запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)

За Божим промислом у житті людей трапляються різні спокуси. Це не означає, що ми залишені Богом, але це є вказівкою на Його турботу про нас.

Навіть дуже важкий тягар спокус ми можемо здужати, якщо ми будемо дякувати Богові за них. Якщо ми не маємо великих чеснот, ми все одно насолодимося благоволінням Божим, перетерпівши все, що відбувається з нами без нарікання.

Давайте будемо радіти спокусам, бо вони стають причиною нашого спасіння та дозволяють нам увійти в Царство Небесне.

Той, хто мужньо приймає всі спокуси та скорботи, набуває духовного багатства, що міститься в них.

Тремтиш, усвідомлюючи неміч свою? Поклади надію на Господа, Чия сила звершується і прославляється в немочі.

Терпіння полегшує скорботу, а нетерпіння посилює її.

Невдячність християн дуже засмучує Господа.

Подвиги, пов’язані зі скорботами, стають яскравішими та славнішими.

Скорбота зникає, а, отримані через неї, блага перебувають повік.

Чим більше скрутних обставин, тим вища нагорода, якщо ти перетерпиш все, що відбувається з тобою, мужньо і з вдячністю Богові.

Маєш великі спокуси? Радій, бо нагорода буде великою.

Під час будь-якої неприємності, що відбувається з нами, ми повинні говорити: «Слава Богу за все». Ця фраза – смертельний удар по дияволу. Як тільки вимовляєш ці слова, розсіюється хмара смутку.

Бідність вища за багатство, нездужання і хвороба вищі за здоров’я, а спокуса вища за приємне проведення часу.

Перебування серед випробувань та спокус стає причиною вінців та нагород. Вони очищають нас від багатьох гріхів, коли ми з подякою приймаємо всі лиха, що на нас відвідують.

Ознака вдячної душі — дякувати Богові за все неприємне теж.

Через спокуси пройшли усі святі. Якщо ми хочемо здобути благовоління Боже, не будемо під час спокус обурюватися, а будемо радіти та дякувати Богові за них.

Молімося про те, щоб не впасти в спокусу, а якщо впадемо, то не будемо бентежитися. Бог може негайно звільнити нас від будь-якої спокуси.

Бог допускає спокуси для нашої ж користі, щоб ми були випробуваними в чесноті.

Ми не повинні шукати собі спокус самовільно.

Той хворий, який не звертається по допомогу насамперед до Іісуса Христа — єдиного істинного та безгрішного Лікаря душ і тілес наших, а одразу біжить до лікарів чи чаклунів, заперечує Бога.

Ім’я Христове всемогутнє, воно воскрешає мертвих, просвітлює сліпих, підводить розслаблених, виганяє бісів.

Потрібно зустрічати спокуси з молитвою та вдаватися по допомогу до Бога.

Спокуси просвітлюють душу й дарують великі блага тим, хто зазнають їх. Апостол Павло, праведний Іов та інші святі прославилися терпінням у спокусах.

Будемо просити Бога, щоб нам ніколи не впадати в спокуси, але якщо все-таки це станеться, ми повинні благати Бога дарувати нам терпіння.

Будемо просити Бога, щоб нам ніколи не впадати в спокуси, але якщо все-таки це станеться, ми повинні благати Бога дарувати нам терпіння.

Спокуси трапляються для нашої ж користі. Під час спокус ми повинні віддавати себе в руки Божі.

Зазнаючи спокус, ми звільняємося від багатьох гріхів, якщо дякуємо Богові, а собі докоряємо.

Християнину властиво переносити спокуси без ремствування.

Спокуси посилаються людині за найбільшою Божою любов’ю і приносять плід великий. Святі отримували вінці завдяки терпінню у спокусах.

Злостраждання – це ознака Божественної любові.

Немає такої чесноти, яка б зрівнялася з подякою. Немає нічого приємнішого Богові, ніж подяка; немає нічого такого святого, високого та корисного для душі, як славослов’я.

Немає такої чесноти, яка б зрівнялася з подякою. Немає нічого приємнішого Богові, ніж подяка; немає нічого такого святого, високого та корисного для душі, як славослов’я.

Бог попускає перешкоди на нашому життєвому шляху, щоб ми могли проявити свою відданість і любов до Бога.

Радійте, коли ви зустрічаєтеся з великою кількістю різноманітних спокус. Через спокуси Бог приводить нас до тями, наближає нас до Себе.

Спокуси знаходяться в руках Божих і призначені для випробування нашої віри.

Спокуси знаходяться в руках Божих і призначені для випробування нашої віри.

Причини хвороб, які переживають святі:

•  Святим посилаються злостраждання та хвороби заради набуття смирення.
•  Щоб з’явилася сила Божа, яка пізнається в немочі.
• Щоб виявилося терпіння їх.
•  Щоб, звідавши страждання на ділі, вони втішали скорботних.
• Щоб ми любомудрували про воскресіння.
• Для спонукання до чеснот.
• Щоб ми знали, у чому полягає справжнє щастя.

Скорбота сприяє нашому моральному очищенню.

За скорботами завжди слідує відплата; вони зцілюють душу смиренням. Ми маємо довіряти не собі, а Богові.

Спокуси вчать нас упокорюватися та стримувати свій егоїзм.

Винагороди готуються не лише за подвиги, а й за страждання, і вони дуже великі.

Ті, хто зазнали безліч спокус, прославляються найвищою мірою, наприклад, праведний Іов і апостол Павло.

Скільки б разів ми б не помилялися, ми повинні приступати до духовних справ знову, не запитуючи, для чого ці перешкоди попущені нам Богом.

Великий скарб – подяка; це велике багатство, неоціненне благо, сильна зброя.

Завдяки Богу, ти приносиш користь своїй душі та набуваєш ще більше багатства духовного, тому що подякою ти притягуєш до себе Божественну любов.

Скорбота очищає душу, що забруднена гріхом, а душу, прикрашену чеснотою, просвітлює ще більше, ніж колись.

Бог не залишить нас у безперервному сумі. Якщо сумуєш, чекай на втіху. Терпінням скорбот перемагається диявол.

Якщо у нас на душі є якісь плями моральної скверни, вони усуваються скорботами, а також збільшується наша небесна винагорода.

З великодушністю переносити різні скорботи та дякувати Богові — набагато вище, ніж мати багатство й творити милостиню.

З великодушністю переносити різні скорботи та дякувати Богові — набагато вище, ніж мати багатство й творити милостиню.

Велика нагорода небесна за злостраждання та скорботи, якщо ми їх зустрічаємо з терпінням та славослов’ям Богу.

Скорботи нас гартують; вони пробуджують благочестиві почуття, викликають серцеву скорботу, спонукають нас пам’ятати про Бога та звертатися до Нього.

Бог може серед скорбот дати нам втіху. Велике заступництво Бога за скорботних.

Хто терпляче переносить скорботи та дякує Богові, той не тільки спокутує безліч гріхів, але й набуває дерзновіння до Бога.

Велика справа — терпіти скорботи з подякою до Бога.

Скорботи приносять велику користь і дають сяючі вінці.

Одному Богу відомо, коли мають закінчитися скорботи. Бог знає краще, ніж ми, що нам корисно, і любить нас більше, ніж наші батьки.

У скорботах ми повинні звертатися до Бога, і Він почує нас. Злостраждання стають причиною нагород.

Скорбота є велике благом і приносить велику користь душі.

Бог неодмінно втішить нас під час скорботи, аби ми тільки покликали Його.

Бог неодмінно втішить нас під час скорботи, аби ми тільки покликали Його.

Не засмучуйся, якщо тебе засмучують. Подумай про те, що скорботами здобуваєш вінці.

Скорбота попускається Господом для нашого виправлення, покаяння та спасіння.

Якщо, переживаєм скорботні обставини і дякуємо Богові, то отримаємо велику винагороду і небесну винагороду. Подяка Богу під час скорбот нас освячує.

Скорбота викорінює наші гріхи та прирівнюється до подвигу.

Скорбота викорінює наші гріхи та прирівнюється до подвигу.

Найбільше благодіяння Боже до нас – це коли Він посилає нам скорботи.

Скорботи стають приводом для великого духовного прибутку. Ми повинні радіти скорботам. Скорботи для нас дуже благотворні та ведуть нас до спасіння.

Де скорбота та молитва, там втіха.

Скорбота для людини це те саме, що для золота вогонь: вона освячує й очищає душу.

Усі святі йшли скорботним шляхом і освятилися через скорботи.

Не слід боятися скорбот. Де скорбота, там спасіння та великі подвиги.

Якщо ти перебуваєш у скорботі, не поспішай позбуватися її: цю скорботу посилає Бог для твого навчання.

Під час скорбот ми повинні покладати свої надії на Бога.

Неможливо прожити без скорбот, бо без них наше спасіння буде у небезпеці.

Коли перебуваєш у скорботах, не впадай у відчай, але зведи свій погляд до Бога: тоді й молитва стає сильнішою, й любов Божа зросте до тебе.

У тебе є чудовий захисник і клопотач – це скорбота. Болючу та сумну душу Бог слухає краще, ніж того, хто має достаток, благоденство та радість.

Давайте будемо дякувати Богу і за скорботи, і за втіхи, славлячи Його від душі, щоб сподобитися майбутніх благ і нам, грішним.

Старець Гариїл Святогорець