Коли християнин стає чужим для Христа?
Старець Порфирій Кавсокалівіт (1906 – 1991) – один із найвідоміших подвижників серед знаменитих афонських старців другої половини ХХ ст.
Вражає велика кількість духовних дарів, якими обдарував його Бог: любов до Бога та людей, лагідність, довготерпіння, прозорливість, дар зцілення. Старець розумів мову птахів, бачив надра землі й морські безодні, бачив древні події так, наче був їх очевидцем, бачив янголів і нечистих духів, і саму душу людини. Від його дотику зцілялися люди, хоча сам він все життя хворів і не просив Господа про своє зцілення. 27 листопада 2013 року Священний Синод Константинопольського Патріархату ухвалив рішення про канонізацію старця Порфирія.
____________________________________________________________________________________________________
(Ми поза політикою, запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)
Життя без Христа – це не життя. Немає його, воно закінчилося. Якщо не бачиш Христа в усіх своїх діях та помислах – ти чужий для Христа.
Якщо не бачиш Христа в усіх своїх діях та помислах – ти чужий для Христа.
Як ти це зрозумів?
Я пам’ятаю одну пісеньку:
З Христом кругом,
Страху же немає ніде.
Вам її не доводилося чути? Га? Це дитяча пісенька, так вона мені запам’яталася.
Так, ми дійсно повинні дивитися на Христа. Він – наш друг, Він – наш брат, Він – найкраще та найпрекрасніше з того, що є. Він – це все.
Як друг, Він звертається до нас і говорить: “Ви ж Мої друзі. Невже ви цього не розумієте?
Ми – брати і сестри. Я ж не… У Мене в руках немає ключів від безодні пекельної, Я вас не залякую, але Я вас люблю. І хочу, що ви разом зі Мною раділи життю”. Розумієте?
Ось хто такий Христос. І тут немає місця смутку, зневірі, замкнутості на самому собі, коли людина заглибилася та мучить себе всіма можливими помислами, страждаючи від ран, які отримала вона на своєму життєвому шляху.
Христос – це нове життя. Христос – це все.
Він – радість, Він – життя, Він – світло, світло істинне, яке робить так, щоб людина раділа та прагнула вищого, Він бачить все, бачить всіх, вболіває за всіх, хоче, щоб всі були разом із ним, а всі – разом із Христом.
Христос – це нове життя. Христос – це все. Він – радість, Він – життя, Він – світло, світло істинне, яке робить так, щоб людина раділа та прагнула вищого, Він бачить все, бачить всіх, вболіває за всіх, хоче, щоб всі були разом із ним, а всі – разом із Христом.
Коли ми знаходимо яку-небудь річ або скарб, то не хочемо говорити про це ніде. Але християнин, коли знайде Христа, коли пізнає Його, коли Христос увійде в його душу й він відчує Його, бажає говорити та кричати про це всюди. Він прагне говорити про Христа, про те, хто такий Христос.
Полюбіть Христа і ніщо не буде важливішим за Його любов. Христос – це все, це джерело життя, межа того, що може бажати людина, це все. У Христі є все, все найпрекрасніше.
Полюбіть Христа і ніщо не буде важливішим за Його любов. Христос – це все, це джерело життя, межа того, що може бажати людина, це все. У Христі є все, все найпрекрасніше.
Далеко стоять від Христа скорботи, зневіра, знервованість, переживання, згадки про життєві травми та страждання. Все це буває в нашому житті. Ми поспішаємо туди, біжимо сюди, але все даремно, і ми ніде не можемо зупинитися.
Проте де ми пізнаємо Христа, нехай це буде навіть печера, там ми залишимся і боятимося піти, щоб не втратити Його.
Читайте, і ви про все дізнаєтесь. Подвижники, які пізнали Христа, не бажали залишати своїх печер, не бажали йти в світ на проповідь, вони хотіли залишитися там, бо відчули Христа, який був присутній поряд із ними.
Христос – це все.
Христос – це джерело життя, радості. Це все.
А як тобі здається, Нікос?
– Те, що ви сказали, Геронда, – золоті слова, і це реальність. Як ви говорите, так і є насправді.
– Так, – продовжував Старець. – Коли ми говоримо, що ми християни, що ми – Христові, тоді ми чуємо заклик до цього життя.
Ти зрозумів?
Ось як це буває… І в час випробувань, як тільки ми побачимо Христа, тут же відкидаємо свої наміри та хочемо бути з Христом. Але Христос – наш друг, Він – наш брат, і Він говорить: “Ви – Мої друзі. Я не бажаю, щоб ви дивилися на Мене по-іншому, Я не бажаю, щоб ви дивилися на Мене так: що Я – Бог, що Я – Бог Слово, що Я – іпостась Святої Трійці.
Я хочу, щоб ви дивилися на мене, як на вашого друга, обійняли мене, відчули Мене у своїй душі – вашого Друга. Мене – джерело життя, як це є насправді”.
І все це – істина. Зараз, як ми сказали, що є сатана, пекло, смерть. Усе це є, є насправді. Це інша галузь: зло, пітьма й те, що належить пітьмі.
Людина Христова має полюбити Христа, і коли вона полюбить Христа, вона звільняється від диявола, від пекла та смерті.
Людина Христова має полюбити Христа, і коли вона полюбить Христа, вона звільняється від диявола, від пекла та смерті.
Ти запитаєш мене: “А ти досягнув цього?” Ні, я не досягнув, я про це прошу, цього хочу. І коли буваю один, і взагалі всюди намагаюся так жити. Я не живу, але… намагаюся.
Тобто, як тобі сказати, як пояснити?
Я не пішов у цю область… але я там був один раз, я бачив її, але тепер мене там немає, однак я її пам’ятаю, сумую за нею і хочу повернутися.
Ось і зараз, і завтра, післязавтра, – кожної миті це бажання до мене повертається, і я дуже хочу, прагну туди відправитися. Але я – не там. Не можу вам цього пояснити. Ну, зрештою, ви зрозуміли?
– Так, зрозуміли, Геронда.
Порфирій Кавсокалівіт. Квіткослів порад
