Нечуване безумство

“Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує” ¹Мф. 5:44

Мені розповіли історію, яка сталася в наш час на очах у мільйонів глядачів. Це був випуск новин єгипетського телебачення, прямий ефір. Популярний телеведучий вів звичайний випуск новин і звично повідомляв про чергове вбивство християн в одному з віддалених сіл.

Це вже так часто траплялося, що перестало бути сенсацією. Тому діяли за класичною схемою: зачитати текст, зв’язатися з кореспондентом на місці, нашвидку опитати очевидців. Але цього разу журналістам вдалося підвести до камери матір убитого юнака-християнина, і в типовому сюжеті з’явилася гострота! У жінки було лише кілька секунд, щоб висловитися в ефірі, і їй було що сказати:

– Сьогодні в мене вбили сина! Той, хто це зробив – десь поруч і, може, навіть чує мене в цю хвилину. Хочу йому сказати: “Синку! Я знаю, як тобі важко, з яким тягарем на серці ти ходиш, і я хочу, щоб ти знав: я тебе прощаю!”

Що б ви відчули, опинившись в цю мить перед екраном? Зовсім інших слів чекав глядач, і навіть ведучий не був готовий до такого повороту. Дорослий чоловік, досвідчений журналіст, він розплакався прямо перед камерою, кажучи:  «Що за люди ці християни? Звідки в них стільки доброти?»

Коли ми самі свідчимо про свою віру, це красиво й гідно. Коли про нашу віру свідчать люди зовнішні, свідчення набуває небувалої ваги.

Коли ми самі свідчимо про свою віру, це красиво й гідно. Коли про нашу віру свідчать люди зовнішні, свідчення набуває небувалої ваги.

Ісламського журналіста вразила ця неземна доброта та милосердя, які неможливі, неприродні для звичайної земної жінки, і тільки християни, справжні учні Христові, здатні нести таке дивовижне свідчення.

Нас оточує така хмара слів, ідей, образів, що іноді й не пробитися крізь них, щоб зрозуміти, за ким йти. От у такі часи потрібні свідки справжнього християнства, апостоли доброти та всепрощення.

А якщо немає живих свідків, у нас є Хрест, на якому розіп’ятий Той, Хто заради любові до людей пролив Свою кров. Христос помирав на Хресті не лише заради майбутніх апостолів, святих і прозорливців, що склали славу Церкви.

Христос помирав на Хресті не лише заради майбутніх апостолів, святих і прозорливців, що склали славу Церкви.

Він віддав Себе на смерть і за тих, хто прирік Його на страту, хто плював Йому в обличчя і з дитячою ретельністю підбирав саму колючу тернину для вінка Засудженого.

Милосердя Боже – для всіх! Це і є шлях справжнього християнства, за яким услід за Христом йдуть Його учні.

Милосердя Боже – для всіх! Це і є шлях справжнього християнства, за яким услід за Христом йдуть Його учні.

Цариця Небесна – найперший Апостол Доброти, і кожен християнин дуже ясно відчуває Її апостольське свідчення. Можливо, тому на Русі так шановане це дивне, нам самим не зрозуміле свято – Покрови Богородиці.

– Хіба нам така дорога пам’ять позбавлення далекого і напівміфічного Константинополя від нашестя загарбників?

– Зовсім ні! Що нам до військової історії середньовіччя!

– Невже ми так шануємо святого Андрія, щоб щороку згадувати його видіння?

– Що ви! У нас є більш шановані імена!

Так у чому ж справа? Я думаю, сам образ Покрову є найбільшим одкровенням, іконою, яка без слів, священною мовою мистецтва, говорить більше, ніж будь-які найправильніші слова. І ця проповідь доходить до самих потаємних глибин серця. Подивіться на ікону.

От диякон стоїть на амвоні грецької церкви. От імператор і його двір схилилися в молитві перед вівтарем. От святий Андрій показує хлопчикові на те, що в цей момент відбувається в Небесній Церкві: Цариця Ангелів простягає Свій покров над усіма, хто молиться.

– Чому з усієї історії наші предки запам’ятали лише слово «покров»?

– Бо він простягнутий над усіма!

У ті часи практично всі громадяни імперії були парафіянами церкви, не було нецерковних людей. Скажіть: усі ці люди були гідними, праведними, благочестивими? Ніхто не зраджував дружинам, не бив дітей, не брав хабарів, не знущався зі слабких, не відбирав останнє у вдів і сиріт? Пам’ять православної Візантії повна жахів беззаконня, і царський двір по жорстокості міг посперечатися з печерою розбійників, і цього дня в храмі стояли не лише праведники.

Цариця Небесна простягає Свій покров над усіма.

Цариця Небесна простягає Свій покров над усіма.

Можна було зібрати тільки непорочних і аскетів, логічніше було б заступатися за людей святих або, хоч би, пристойних. Матір Божа шкодує всіх і добра бажає кожному, нехай він і останній лиходій.

Чи знайдеться сміливий художник, який доповнить ікону Покрову фігурами Пилата, Іуди, римських насмішників і юдейських катів, за яких, – я вірю і знаю! – дійсно по-материнському боліло серце Цариці Небесної? Адже це і є та безмежна межа доброти, до якої й закликає нас Євангеліє.

Богоматір – перший апостол доброти, перший свідок милосердя!

Богоматір – перший апостол доброти, перший свідок милосердя!

Тому не випадково силует Богоматері, Яка простягає Свій покров над людьми, так нагадує Хрест. Вірність Христу це вірність шляху доброти й милосердя до будь-якої людини. Вірність до смерті.

Вірність Христу це вірність шляху доброти й милосердя до будь-якої людини. Вірність до смерті.

– Ні, це щось немислиме! Якесь нечуване безумство! Як можна не лише прощати вбивць сина, але й від щирого серця бажати для них добра, щиро співчувати їхнім втратам?

– Але це і є вчення Христове. У християн немає права на ненависть.

У християн немає права на ненависть.

Тому найпростіша версія християнського служіння – примножуй доброту у світі, а, якщо не можеш, хоч би не множ зло на землі, що так сумує по доброті та ніжності.

Архімандрит Сава (Мажуко)