5/18 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Діонісія Олександрійського.

Житіє святителя

Святитель Діонісій народився в багатій та знатній язичницькій сім’ї, здобув гарну освіту й дотримувався батьківського нечестя. Проте своїм світлим розумом він бачив суєтність та оманливість язичництва, а тому почав знайомитися з різними віруваннями. Так через об’єктивне дослідження святий прийшов до пізнання Єдиного Істинного Бога.

У той час Олександрія була відома своїми язичницькими школами та вченими, а разом із тим в ній процвітала й християнська просвіта. Тут було створене Оглашальне (Катехізисне) училище, відомими вчителями якого стали Ієракл та Ориген. Під їхнім впливом багато язичників наверталося до істинної віри.

Святий Діонісій вступив до цього училища та досягав у ньому великих успіхів у навчанні. Крім того він відрізнявся своїм благочестивим життям, через що невдовзі удостоївся пресвітерського сану.

Згодом святий став начальником в Оглашальному училищі, а пізніше зайняв Олександрійський святительський престол.

Єпископ Діонісій впродовж усього свого служіння Богу самовіддано боровся проти ворогів Церкви Христової, яку переслідувала язичницька влада та роздирали єретики й розкольники. Святий ревно дбав про навернення до істинної віри невірних, примирював розділених, по-батьківськи ставився до заблудлих.

Поряд із високою вченістю та доброчесністю він відрізнявся глибоким смиренням.
Щоб захистити чистоту християнського церковного вчення від єресей, Діонісій спочатку сам переконувався у їхній необґрунтованості, а потім виступав на боротьбу проти єретиків.

Під час гоніння на християн, яке розпочав нечестивий імператор Декій¹(249 – 251 рр.), Олександрійський святитель, як і багато інших архіпастирів, покинув місце свого служіння, щоб зберегти своє життя заради пастви й керувати нею на відстані.

Однак в дорозі він його схопили та відіслали на тортури. Християни взнали про це та звільнили святого і відвезли в потаємне місце. Звідти єпископ Дионісій через довірених осіб надсилав листи до своєї пастви.

У ті жорстокі часи багато християн зі страху перед муками відрікалися від Господа, а потім поверталися з покаянням до істинної віри. Святитель Божий милостиво приймав їх і накладав на них єпитимії.

Розкол

Проти цього повставав пресвітер Новаціан, який разом зі своїми послідовниками привів до розколу. Новаціан говорив, що кожен, хто звершив після Святого Хрещення смертний гріх, має бути вигнаним із Церкви і не може бути прийнятим назад. Свою спільноту новаціани називали спільнотою чистих.

Діонісій засуджував розкол новаціан, які милосердного Господа показували безжалісним, і написав декілька послань проти них. Також святий написав послання самому Новаціану, якого переконував не розсікати Церкву Божу.

Згодом зусиллями Діонісія та ще декількох представників Церкви в ній відновлений мир, хоча послідовники Новаціана існували до VII ст.

Після нечестивого царя Декія імператорський престол зайняв Галл²(251 – 253 рр.), який відрізнявся миролюбним характером. За його правління гоніння на Церкву Христову припинилося.

У цей час святитель Діонісій повстав на боротьбу проти хіліазма – єресі, яку проповідував Арсінойський єпископ Непот. Святий написав твір проти Непота і особисто пішов у Арсіною, де упродовж трьох днів спілкувався з хіліастами та, зрештою, переконав їх у помилковості їхніх суджень. Відтоді ця єресь майже повністю припинила своє існування.

Також Олександрійський єпископ брав участь у подоланні розбрату, що виник у Церкві через спір щодо хрещення єретиків. Святий тримався думки, що не потрібно перехрещувати єретиків, які хрещені в ім’я Пресвятої Трійці та приносять покаяння.

Протистояв Діонісій і єресі Савелія, який не визнавав у Бозі трьох іпостасей. Для цього святий скликав Собори та писав окружні послання проти єретика.

Коли імператорський престол зайняв жорстокий гонитель християн Валеріан³(253 – 259 рр.), святителя Божого схопили та заслали в поселення Цефро, що розташовувалося в Лівійській пустелі.

Не дивлячись на заборону проповідувати Слово Боже, святий навертав багатьох язичників до істинної віри. Через це його заслали у містечко Коллуфо, яке розташовувалося ще у більш дикій місцевості тієї ж пустелі. Проте і під час перебування там Дионісій не припиняв спілкування зі своєю паствою та іншими Церквами.

Після 3-річного заслання Святителя воцарився Галлієн⁴(260 – 268 рр.), який оголосив свободу віросповідань, і Діонісій повернувся до свого служіння.

Проте в Олександрії його чекали нові випробування, оскільки місто страждало від голоду та мору. Святий із батьківською любов’ю допомагав знедоленим і писав вірним чадам Церкви, які жертвували своїм життям заради допомоги стражденним.

Згодом святого, який ревно охороняв чистоту віри, звинуватили в хибних поглядах. Тому заради миру Церкви він написав послання, в якому виклав своє православне вчення про Три Іпостасі Пресвятої Трійці.

Коли стала поширюватися єресь Антиохійського єпископа Павла Самосатського, в Антиохії скликали Собор. Взяти участь у цьому Соборі одним із перших запросили святого Діонісія. Проте через престарілий вік і неміч Святитель не міг звершити таку далеку путь, а тому написав отцям Собору послання, в якому суворо засудив помилкові мудрування єретика.

Невдовзі після цього єпископ Діонісій відійшов до Господа. Його чесна кончина настала в 265 році.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)