Притчі для дітей
ПОБАЧИТИ БОГА
Одного разу один король захотів побачити Бога. Він у житті все бачив, але залишилося тільки це.
Дізнавшись про це, один пастух прийшов до короля і сказав, що завтра вранці він прийде до нього та покаже йому Бога.
Пастух виконав обіцянку, і рано вранці з’явився біля палацу. Він підійшов до короля.
− Ну що ж, де Він? − запитав король.
І пастух сказав:
− Дивись одну хвилину на сонце.
Король почав дивитися на сонце, але довго не зміг, і почав обурюватися, думаючи, що пастух хотів його засліпити.
Тоді пастух відповів:
− Це сонце. Це одне із творінь Бога. Як ти хочеш побачити Творця сонця, якщо ти навіть не можеш дивитися на Його творіння?
Король зрозумів, що він має рацію, і припинив обурюватися.
Але король поставив ще одне запитання:
− Але скажи мені, що було до Бога? Щоб дізнатися відповідь, − продовжив пастух, − ти маєш порахувати від цифри десять назад. Король порахував:
− Десять, дев’ять, вісім, сім, шість, п’ять, чотири, три, два і один.
Пастух знову попросив короля, порахувати з цифри десяти назад.
Король, злий, почав вигукувати:
− Немає більше цифр! Немає!
− Ви маєте рацію, − сказав пастух. − Так само як і цифра один, це Бог. Він перший, з Нього все почалося, і до Нього нічого не було.
Король залишився задоволений відповіддю, але одразу ж в нього виникло ще одне запитання:
− А чим займається Бог?
Пастух відповів:
− Щоб дізнатися про це, ви повинні мені дати свій одяг.
Король виконав прохання.
− Тепер злізьте з трону, і станьте, де я стою. А я сяду на трон.
Король зліз, і на трон сів пастух.
І запитує король:
− Ну, і що?
І каже пастух:
− Бог займається тим, королю, що звеличує скромного, і принижує зарозумілого.
ПОРЯДНІСТЬ
Онук повернувся додому з магазину та радісно розповів своєму дідусеві:
− Я заплатив продавчині за 10 зошитів, а вона помилково дала мені 15. Правда, чудово?
Дід насупився:
− Це означає, що ти взяв те, за що не заплатив?
Онук здивувався:
− Подумаєш! Невелика для неї втрата.
Дідусь суворо подивився:
− Підемо, повернемо зайве.
Коли вони повернулися до магазину, хлопчик сказав продавчині, що вона нещодавно помилилася, й попросив забрати зайві зошити назад.
Жінка спочатку здивувалася, а потім тепло подякувала та похвалила хлопчика, сказавши, що він чудова й дуже порядна людина, вона побажала йому здоров’я та успіхів.
Вийшовши з магазину, онук просто сяяв від задоволення.
Дідусь запитав:
− Ну, як, мій дорогий? Задоволений? Ти відчув, що порядність − це цілий статок? Його необхідно здобувати, а не розтринькувати заради кількох зошитів.
ОБРАЗА
Один чоловік почав ппривселюдно ображати мудреця:
− Ти безбожник! Ти п’яниця! Мало не злодій!
У відповідь на це мудрець лише посміхнувся.
Юнак, який спостерігав цю сцену, виряджений у розкішний одяг, запитав мудреця:
− Як же ти можеш терпіти подібні образи? Невже тобі не прикро?
Мудрець знову посміхнувся.
Він сказав:
− Ходімо зі мною.
Юнак пішов за ним у запилену комору. Мудрець запалив скіпку і почав ритися в скрині, в якій знайшов абсолютно нікчемний дірявий халат. Кинув його юнакові й сказав:
− Одягай, це тобі личить.
Юнак зловив халат, оглянув його й обурився:
− Навіщо мені ці брудні обноски? Я, начебто, пристойно вдягнений, а от ти, напевно, з’їхав з глузду! − І кинув халат назад.
− Ось бачиш, − сказав мудрець, − ти не захотів приміряти лахміття. Так само і я не став приміряти ті брудні слова, які мені жбурнув той чоловік.
Не варто ображатися на образи − це те саме, що й приміряти лахміття, яке нам жбурляють.
РАХУНОК
Івану було 10 років. Йому хотілося бути дорослим, вищим і мати в кишені трішки своїх грошей.
Мама помітила це бажання і сказала:
— Іванку, я платитиму тобі 10 копійок щоразу, коли ти принесеш для печі дрова. Тільки записуй…
Іванко завзято приступив до роботи.
Минуло декілька днів, і Іванко вирішив написати мамі рахунок за всіма правилами бухгалтерії.
І ось, що у нього вийшло:
1. Ходив по дрова 3 рази – 30 копійок.
2. Ходив за вугіллям 3 рази – 30 коп.
3. Робив різні інші справи – 30 коп.
4. За те, що був добрим хлопчиком – 10 коп.
РАЗОМ 1 гривня.
Іван поклав на стіл матері цей рахунок і чекав дня розрахунку.
На другий день Іван знайшов на своєму столику гривню і лист із рахунком, який написала мама:
1. За десятирічний догляд – нічого.
2. За їжу та пиття – нічого.
3. За купівлю та ремонт одягу — нічого.
4. За доброту мами – нічого.
РАЗОМ – НІЧОГО.
Іван поклав гривню в кишеню й вибіг надвір. Від радості він обійняв дерево, на яке часто залазив. Гривня… Перші зароблені гроші!
Потім захотілося прочитати йому те, що написала мама.
Він читав, червонів, в очах з’явилися сльози.
Іванко прибіг до матері, обійняв її й сказав: «Пробач, мамо. Візьми твою гривню. Я поганий хлопчик…»
ПРО ЦІННІСТЬ ДУШІ
На палубі великого пароплава стояв чоловік і розважався тим, що підкидав і ловив якийсь блискучий предмет.
Пасажири, дивлячись на його забаву, запитали: «Що це у вас?»
«Це − дорогоцінний діамант, − відповів чоловік, − він становить усе моє майно, яке я продав, щоб придбати цей діамант, ця дорогоцінність являє собою працю всього мого життя».
«Якщо це так, − зауважив один із пасажирів, − то я на вашому місці не поводився б із ним так легковажно».
«О, підкидання для мене становить велике задоволення», − відповів чоловік і знову кинув дорогоцінний камінь у повітря.
Чи то пароплав зробив поворот, чи щось інше трапилося, але чоловік не встиг підхопити діамант і він упав у море. Робота всього життя − насилу зібране майно − все це в одну секунду назавжди загинуло.
Ми думаємо, що жодна людина не може бути такою легковажною, але все-таки бувають такі люди.
Цей дорогоцінний алмаз − твоя душа, з якою ти поводишся легковажно.
Якщо ти занапастиш душу − втратиш усе. Якщо ти втратиш будь-що інше, то його можна замінити, принаймні в більшості випадків.
Але втрата душі незамінна. Душу втратив − усе втратив.
(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)
[…] приходить день Господа злий, з гнівом і палаючою люттю, щоб зробити землю пустелею […]