День пам’яті великомученика Димитрія

26 жовтня/8 листопада Православна Церква вшановує день пам’яті великомученика Димитрія Солунського.

Святий Димитрій був сином Солунського воєводи. Його батьки були таємними християнами. Вони навчили свого сина істинної віри та потай охрестили.

У дорослому віці Димитрій осиротів. Коли цар Максиміан дізнався про кончину Солунського воєводи, то покликав до себе його сина. Він призначив Димитрія правителем усієї Солунської області й наказав йому знищити в Солуні усіх християн.

Димитрій натомість почав проповідувати Христа й багатьох навернув до істинної віри. Невдовзі цар довідався про це та дуже розлютився.

Коли Максиміан повертався з війни проти сарматів, то прибув у Солунь і призвав до себе Димитрія. Святий доручив своє багатство вірному слузі Луппу, щоб той роздав його бідним, а сам представ перед царем.

Святий Димитрій безстрашно визнав себе християнином, за що його ув’язнили в темниці.

У цей час Максиміан влаштував ігри. Він любив дивитися, як його улюблений борець Лій нещадно вбиває своїх противників. Для боротьби влаштували високий поміст, під яким розмістили списи. На ці списи Лій скидав борців, які з ним змагалися.

Християн силою примушували вступати в боротьбу з Лієм. Один юнак, на ім’я Нестор, захотів перемогти Лія. Він пішов до свого наставника Димитрія в темницю за благословенням та молитвами.

Димитрій благословив Нестора і передрік йому, що він переможе Лія, а сам прийме мученицький вінець. Так і сталося. Нестор кинув нечестивця на списи, й той загинув. Максиміан засмутився через смерть Лія та наказав стратити Нестора. А потім, коли дізнався, що Димитрій благословив Нестора на битву, то наказав убити і його.

Вранці 26 жовтня до Димитрія в темницю прийшли воїни та прокололи його списами. Це сталося приблизно в 306 році. Християни потай взяли та поховали тіло святого.

Слуга святого Димитрія Лупп забрав ризу святого, змочену кров’ю, в яку омочив і перстень. Від цієї ризи та персня багато хворих отримало зцілення.

Максиміан довідався про це та повелів відрубати Луппу голову.
Згодом над гробом великомученика Димитрія спорудили невелику церкву. Там по молитвах святого звершувалося багато чудес.

Так, один вельможа Леонтій отримав зцілення від невиліковної хвороби. Після цього він побудував на честь великомученика Димитрія великий храм. Під час його спорудження знайшли нетлінні мощі святого, з яких витікало миро.

Безліч хворих отримували зцілення через помазання цим миром.
Якось у храмі сталася пожежа. Від неї сильно пошкодилася сінь над мощами святого. Архієпископ Євсевій задумав переплавити на неї срібний трон, що знаходився у храмі. Однак великомученик явився доброчесному пресвітеру Димитрію й повелів передати архієпископу, щоб той не переплавляв трон.

Пресвітер одразу повідомив про це Євсевія, але той не зважив на його слова. Так було тричі, й зрештою архієпископ вирішив не чіпати трон.

У той час прийшов чоловік на ім’я Міна й пожертвував багато срібла. Після цього й інші жителі міста принесли пожертви, і була зроблена гарна сінь.

Святий Димитрій був охоронцем міста Солунь. Так, коли на місто напало100-тисячне військо аварів (народ, що жив на Дону біля Каспійського моря), він чудесно захистив його. Коли вороги кинулися на міські стіни, святий Димитрій явився у вигляді воїна й скинув першого неприятеля, що піднявся на стіну. За ним впало багато інших. Тоді вороги з жахом відступили, але не покинули свого наміру.

Під час облоги один доброчесний житель міста на ім’я Іллюстрій бачив таке видіння. Два світлих юнака зайшли в церкву, підійшли до гробу святого Димитрія й почали розмовляти з ним. Вони сказали Димитрію, що Владика повелів йому йти до Нього, бо Він хоче віддати місто ворогам. Коли святий почув це, то почав плакати та молити Бога помилувати Солунь.

Іллюстрій розповів про це мешканцям міста, і вони зі сльозами просили в Господа милості. На сьомий же день облоги вороги несподівано почали тікати. Потім дехто з ворогів повернувся й розповів, що на них раптом напало величезне військо, яке очолював сяючий муж, що був одягнений в біле вбрання.

Коли вороги відступили, в Солуні почався голод. Святий Димитрій врятував місто й від цієї біди. Він являвся на кораблях із пшеницею та наказував мореплавцям плисти в Солунь.

Святий Димитрій також звільняв полонених із рук невірних. Так, одного разу варвари забрали в свою землю двох дівиць, які вміли гарно вишивати. Варварський князь наказав дівицям зобразити на полотні Димитрія й у разі непокори погрожував їм смертю.

Дівиці знали, що князь хоче поглумитися над зображенням, але зі страху почали його вишивати. Напередодні дня пам’яті Великомученика дівиці закінчили свою роботу. Вони плакали та благали  святого Димитрія простити їх.

Коли вони заснули над вишитим зображенням, великомученик Димитрій переніс їх разом із їхньою роботою назад у Солунь і поставив біля своїх мощей у храмі під час Всеношної. Тоді дівиці разом із народом прославили за таке велике чудо Бога, Якому й від нас нехай буде слава та поклоніння вовіки. Амінь.

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)