День пам’яті святого Павла Сповідника, архієпископа Царгородського

6/19 листопада Православна Церква вшановує пам’ять святого Павла Сповідника, архієпископа Царгородського.

Син Костянтина Великого Констанцій, що царював у 337 – 361 рр., був аріанином і підтримував єретиків. У ті часи в Церкві був заколот, і мало залишилося великих поборників Православ’я.

Коли помирав благочестивий Патріарх Царгородський Олександр, у нього запитали, кого він залишає після себе пастирем. Святитель вказав на двох мужів – пресвітера Павла та диякона Македонія. При цьому він зауважив, що якщо бажають мати пастирем мужа, який сяє доброчесністю, то нехай обирають Павла. Якщо ж хочуть мати Патріарха показного та миловидного, то нехай зводять на архіпастирський престол Македонія.

Після кончини святителя Олександра відбувся Собор, на якому православні та аріани сперечалися між собою. Перші хотіли бачити на патріаршому престолі Павла, а другі – Македонія. Зрештою, всупереч бажанню аріан на престол був зведений Павло.

Тоді цар перебував у Антиохії. Він розгнівався, що Патріарха обрали без його царської волі, й, підбурений аріанами, всупереч церковним канонам скинув Павла з престолу.

Константинопольським святителем за бажанням царя став єретик Євсевій, який не визнавав Сина Божого рівним Богу Отцю й намагався внести зміни до Символу віри.

Павло попрямував до Риму, де знайшов скинутого з престолу Олександрійського Патріарха Афанасія та інших, вигнаних з кафедр, православних єпископів.

Нечестивий Євсевій написав папі Римському Юлію послання, що було сповнене наклепів на святих патріархів. Папа не надав значення словам Євсевія та порадив Павлу, Афанасію та іншим архієреям повернутися до свого служіння. При цьому він написав східним єпископам, щоб вони з любов’ю прийняти архіпастирів, які повертаються.

Невдовзі після прибуття Павла в Царгород Євсевій помер, і Павло зайняв святительський престол.

Аріани не погодилися з цим і в окремому храмі обрали архіпастирем Македонія. Через це виникла сутичка між православними та аріанами, під час якої загинуло багато людей.

Цар, що знаходився в Антиохії, послав у Константинополь полководця Гермогена з військом, аби скинути Павла з престолу. Це викликало ще більше народне обурення, і Гермогена вбили.

Незабаром у Царгород прибув сам Констанцій. Він вигнав Павла та затвердив на патріаршому престолі Македонія. Павло ж вирушив до Риму й сповістив про те, що сталося, папі та імператору Константу, який правив західною частиною імперії.

З огляду на все папа й цар знову послали Павла в Царгород і дали йому послання для Констанція, щоб той прийняв справжнього Патріарха.

Це ще більше розлютило царя-єретика, і він наказав начальнику області Філіппу прогнати святого. Філіпп викликав Павла у будинок, що розташовувався на березі моря, і на очах у численного натовпу, який супроводжував святителя, повів до внутрішнього двору, нібито для проведення якоїсь наради.

Після цього на березі моря Філіпп оголосив святому царську волю, згідно з якою Павло мав жити в своєму рідному місті Солуні, й посадив його на заздалегідь приготований корабель.

Філіпп разом із Македонієм  вирушив на колісниці до храму, проте не міг увійти в нього через велике скупчення народу та заворушення. Тому були задіяні воїни, й від їхньої зброї та тисняви загинуло понад 3 тисячі людей.

Павло певний час жив у Солуні, потім побував у Коринфі й вкотре прибув до Риму. Там разом із святителем Афанасієм він розповів про свою долю імператору Константу. Той розгнівався, зажадав пояснень від свого брата Констанція та наказав прислати в Рим східних єпископів, щоб вони дали звіт щодо вигнання Павла та Афанасія й письмово виклали свою віру.

Східні єпископи прибули до Риму, де лицемірно сповідали Сина Божого єдиносущним Богу Отцю й повернулися назад.

Через три роки по тому східні архієреї скликали собор і склали своє віросповідання, яке послали західним єпископам. Останні не прийняли його й задовольнилися Символом віри, що був складений на Нікейському Соборі.

У зв’язку з цим виникли непорозуміння, тому скликали ще один Собор у Сардиці (в північно-західній частині Малої Азії). Східні єпископи, прибувши туди, відмовилися взяти участь у соборі через присутність на ньому Афанасія та Павла. 

Вони зібрали свій нечестивий собор у македонському місті Філіппополі, де піддали анафемі вчення про єдиносущність.

Отці Собору в Сардиці дізналися про це й оголосили анафему всім аріанам. Потім цар Констант відіслав Павла в Царгород на його престол, а брату своєму Констанцію погрозив війною. Тоді Констанцій злякався й повернув Павлу та Афанасію їхні святительські престоли.

Згодом Констант загинув, і Афанасій, щоб врятуватися від аріан, сам покинув Олександрію. Павла ж заслали у вірменське місто Кукузи. Там аріани напали на нього, коли він служив Літургію, й задушили омофором.

Македоній, зійшовши на престол, вчинив численні злодіяння. Він силою примушував православних приєднуватися до аріан, через що багато людей було вбито та поранено.

Зрештою, без дозволу Констанція Македоній дістав із землі мощі Костянтина Великого. Це розлютило царя, й він позбавив патріарха-єретика престолу, а начальника області Філіппа – його посади.

Через сорок років після цих подій єресі Арія та Македонія, який хулив Святого Духа, ще бентежили Церкву Божу. Остаточно вони були засуджені на Другому Вселенському Соборі, що відбувся в Константинополі в 381 році.

У тому ж році мощі святителя Павла урочисто перенесли з Кукуз у Царгород, звідки в 1236 році вони потрапили до Венеції.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)