День пам’яті мучеників Романа та Варула
18 листопада/1 грудня Православна Церква вшановує пам’ять мучеників Романа диякона та отрока Варула.
Святий Роман народився в Палестині. Він був дияконом Кесарійської церкви.
Коли нечестивий імператор Діоклетіан та співправитель його Максиміан розпочали жорстоке гоніння на християн, він проповідував вчення Христове в Антиохії.
Якось епарх-ідолопоклонник Аскліпіад замислив зруйнувати християнський храм. Тоді Роман почав схиляти вірян захистити Божу церкву.
Святий говорив, що незалежно від результату боротьби вони будуть переможцями, бо у разі перемоги будуть торжествувати в Церкві на землі, а у разі поразки – в Церкві на Небесах. Так святий переконав християн захищати церкву навіть до смерті.
У той час із нагоди якогось язичницького свята ідолопоклонники приходили у великій кількості до свого храму. Диякон Роман, сповнений божественної ревності, увійшов у натовп язичників і почав викривати їхнє нечестя. Біля входу в храм він зупинив і єпарха Аскліпіада. Святий сказав єпарху, що ідоли – не боги, і є Єдиний Істинний Бог – Іісус Христос.
За це угодника Божого схопили та сильно били по устах. Потім єпарх почав примушувати Романа зректися християнської віри, і оскільки той був непохитним, наказав його катувати.
Мученика повішали, били різними знаряддями й терзали металевими рогатками. Святий мужньо терпів страждання, сповідував Господа Іісуса Христа й докоряв епарху за безумство.
На мученицький подвиг страждальця Христового дивилося багато народу, серед якого були і язичники, і християни.
Роман глянув на одного християнського отрока і сказав Аскліпіаду: “Юний отрок розумніший за тебе, який досяг старості, тому що він знає Істинного Бога. Ти ж поклоняєшся ідолам”.
Тоді єпарх покликав до себе хлопчика, якого звали Варулом, і запитав, якого Бога він шанує. Варул твердо і без страху відповів, що шанує Іісуса Христа. Аскліпіад продовжив розмову з отроком, і останній з такою мудрістю сповідував істинну віру, що язичники не могли заперечити його словам.
Після цього Варула стали нещадно сікти різками, і він від знесилення попросив пити. Серед натовпу стояла матір хлопчика. Вона раділа, що її син страждає за Христа й повеліла йому мужньо терпіти тортри до кінця.
Коли жорстокий єпарх наказав обезголовити отрока, матір взяла його на руки і сама понесла свого сина до місця страти. Вона цілувала його і говорила, що він не помре, а відійде до Господа, побачить Його славу і буде блаженствувати зі святими Ангелами.
Після смерті Варула мати зібрала його кров у посудину, омила святе тіло радісними сльозами й поховала його.
Тим часом мучитель вирішив спалити диякона Романа. Святого обклали дровами та запалили вогонь. Але раптом почалася злива, вогнище згасло, а мученик залишився неушкодженим.
Святий Роман почав докоряти язичникам і проклинати їхніх богів. За це святому відрізали язик, але чудесним чином він продовжував чітко говорити й славити Бога.
Тривалий час мученика тримали у в’язниці із забитими в колоду ногами. Про те, що він говорить без язика, повідомили імператору Максиміану. Останній наказав задушити святого.
За імператорським наказом воїни увійшли в темницю й задушили мотузкою мученика Божого. Диякон Роман відійшов до Господа в 303 році.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)
