День пам’яті Григорія Декаполіта

20 листопада/3 грудня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Григорія Декаполіта.

Святий преподобний Григорій був родом із міста Ірінополя, що в Декаполі (Декаполь – союз 10 міст в Ісаврії, області на півдні Малої Азії). Батьки його були християнами. У 8-річному віці вони віддали свого сина навчатися грамоти.

Ще з юного віку Григорій виявляв схильність до подвижницького життя. Він їв просту їжу, відмовлявся від багатого одягу, сам заробляв собі на прожиття.

Коли Григорій став дорослим, батьки задумали його одружити. Однак він потай покинув батьківський дім і прийняв чернечий постриг.

Незабаром батько святого помер. А мати довго шукала свого сина. Коли вона його знайшла, то схвалила, обраний ним, життєвий шлях і попросила переселитися в іншу обитель, де подвизався брат Григорія.

Святий послухався прохання своєї матері й прийшов у ту обитель. Однак її настоятель виявився іконоборцем, за що Григорій йому докорив у присутності братії. Тоді настоятель розлютився й сильно побив святого.

Григорій подався в інший монастир, де прожив 14 років. Після цього з благословення настоятеля обителі він поселився в печері. Там на нього часто нападали біси, яких він проганяв молитвою та хресним знаменням.

Згодом Григорій сподобився Божественного відвідування. Йому явилося з Неба яскраве світло, й невимовні пахощі наповнили печеру. Про це чудо святий розповів настоятелю монастиря й запитав, чи від Бога було це видіння.

Настоятель запевнив Григорія, що це було Божественне Світло. Після цього Преподобний посилив свої подвиги й отримав від Господа дар звершення чудес. Із часом Голос із Небес сказав Григорію покинути вітчизну та мандрувати по світу, щоб досягнути досконалості.

Святий покорився повелінню й прибув у Ефес. Звідси він мав намір вирушити в Константинополь, щоб боротися проти іконоборчої єресі. Однак Божої волі на це не було, бо в дорозі на святого чекали перешкоди.

Тоді він змінив напрямок руху й попрямував на захід. У місті Еносі Григорія тяжко побив один вершник, який потім побачив смирення святого й розкаявся.

Опісля Преподобний прибув у місто Христополь (у Македонії), а потім вирушив у Солунь. Невдовзі святий покинув і це місто та прибув у Коринф, звідки відплив у Рим.

Неподалік від Риму один із мандрівників впав із корабля у море, однак по молитві Григорія був винесений на берег.
У Римі святий протягом трьох місяців подвизався у відлюдній келії. Про його перебування там розповів людям біснуватий, якого зцілив Преподобний. Таким чином Григорій прославився та здобув людську шану.

Однак він пішов з тієї місцевості й поселився в Сицилії в деякій башті. Там він наставив на шлях каяття жінку-грішницю, що спокушала чоловіків до блудного гріха, а потім зцілив біснувату. Через ці чудеса люди дізналися про нього, й Григорій знову покинув місце своїх подвигів.

Якось під час подорожі святий зустрівся з сарацинами. Один воїн підняв руку зі списом, щоб проколоти Григорія. Проте рука його завмерла в повітрі й не опускалася. Тоді сарацин почав просити Святого, щоб він зцілив його руку. Преподобний доторкнувся до неї, і вона зцілилася.

Коли Преподобний прибув у Солунь, то жив там в обителі святого Міни. Він звершував чудеса, і це прославило його по всій окрузі.

Григорій працював над собою та вдосконалювався у чеснотах. Він очистив свою душу від пристрастей і став оселею Святого Духа.

Згодом Григорія висвятили на ієрея, й він зі смиренням звершував Богослужіння. Святий ревно боровся проти іконоборства та очистив від цієї єресі багато міст.

Одного разу Преподобному з’явився Ангел Господній і подав йому полум’яний меч для боротьби з бісами та звільнення Церкви від єресей, а серця – від пристрастей.

З часом Преподобний побував у Візантії та на горі Олімп (на півночі Малої Азії, там тоді процвітало чернецтво).

Наприкінці свого життя Григорій захворів на падучу хворобу. Він випросив Бога замінити цю хворобу на водянку, від якої його тіло сильно роздулося.

Тоді Святий разом із двома своїми учнями Іосифом та Іоанном прибув у Константинополь для боротьби з єретиками. Там Григорій відійшов до Господа в богадільні, куди попросив відвести себе за дванадцять днів до своєї кончини, наближення якої прозрів духовними очима.

Від його мощей зцілився чоловік, який не міг стояти прямо, а голова його була завжди нахилена вперед, а також звільнився від нечистого духа біснуватий. Один монах, який спокушався блудною пристрастю та був близький до гріхопадіння, помолився біля гробу святого, й звільнився від неї.

Кончина преподобного настала 20 листопада 816 р.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)