День пам’яті святої великомучениці Варвари та мучениці Іуліанії

4/17 грудня Православна Церква вшановує пам’ять святої великомучениці Варвари.

За царювання нечестивого імператора Максиміана в місті Іліополі (на півночі Палестини) жив багатий і вельможний язичник Діоскор. У нього була єдина дочка Варвара, яка перевершувала своєю красою усіх дівиць того краю.

Діоскор думав, що очі простих людей недостойні бачити його дочку, і через те збудував для неї високу башту, де влаштував розкішні палати та помешкання для Варвари. Про Варвару піклувалися виховательки та служанки, бо матір її на той час вже померла.

З висоти своєї башти Варвара стежила за небесними світилами та споглядала красу землі. Вона часто задумувалася, хто створив усе, і якось запитала про це своїх служниць.

Вони ж відповіли їй, що все створили боги, яким поклоняється її батько. Однак дівиця засумнівалася, вона подумки міркувала: “Боги, яких шанує мій батько, зроблені руками людськими. Як ці боги могли створити таке пресвітле небо й таку красу земну? Єдиний повинен бути такий Бог, Якого створила не людська рука, але Сам Він, який має власне буття”. Так свята Варвара повчалася від творінь видимого світу пізнавати Творця, і на ній справджувалися слова пророка “Повчахся в усіх ділах твоїх, у творінні рук твоїх повчахся”¹.

Осяяна Божою благодаттю, Варвара дійшла висновку, що є один Бог, Який усе створив, усе упорядковує, усьому дає життя та про всіх піклується. Її серце запалало любов’ю до цього Бога, і вона ревно прагнула пізнати Істину.

Між тим чутка про красу Варвари розійшлася далеко, і родовиті юнаки приходили просити в Діоскора руки його дочки.

Діоскор прийшов до Варвари та запропонував їй обрати для себе жениха. Проте, на свій жаль, почув від неї рішучу відмову виконати його волю: дівиця не бажала шлюбу й відповіла батькові, що позбавить себе життя, якщо він буде примушувати її вийти заміж. Тоді Діоскор злякався і вирішив, що з часом настрій доньки зміниться і в неї з’явиться схильність до заміжжя.

Невдовзі батько Варвари зібрався у справах покинути місто. Він дозволив своїй дочці безперешкодно виходити з башти, сподіваючись, що в спілкуванні з подругами вона побачить інше ставлення до заміжжя і сама схилиться до шлюбу.

Перед від’їздом Діоскор наказав біля купальні в саду збудувати баню, що мала би два вікна з південного боку.

За відсутності батька Варвара познайомилася з християнками, які розповіли їй про Іісуса Христа. У той час в Іліополь прибув під виглядом купця один пресвітер, який навчив Варвару віри в Істинного Бога і звершив над нею Таїнство Святого Хрещення.

Невдовзі дівиця побачила, що баня в саду будується з двома вікнами. Вона наказала робітникам зробити третє вікно, як образ Троїчного Світла, (ікос 3) й пообіцяла, що заступиться за них перед батьком. Крім того, Варвара накреслила пальцем на стіні купальні зображення Чесного Хреста, і воно відбилося на мармурі, нібито зроблене залізом. Також на камені біля бані залишився слід ноги Варвари, з якого забило цілюще джерело.

Коли Діоскор повернувся і побачив в бані три вікна замість двох, то розсердився на слуг і робітників. Вони ж повідомили йому, що Варвара наказала їм зробити третє вікно. Діоскор покликав свою дочку і запитав у неї, для чого вона це зробила. Варвара сповідувала перед батьком Пресвяту Трійцю і, показавши Хрест на стіні купальні відповіла: “Три краще, ніж два, бо у неприступного, невимовного Світла Троїчного Три Вікна (Іпостасі або Особи)”.

Почувши від Варвари настанови християнського віровчення, Діоскор розлютився і хотів вбити свою дочку. Однак вона кинулася тікати.

Коли дівиця добігла до кам’яної гори та помолилася Богу, то гора розкололася, впустила її всередину і знову зімкнулась. По утвореній розколині Варвара піднялася на вершину гори і заховалася у печері.

Проте її побачили пастухи, що пасли овець, і один з них видав її батькові.

Тоді Діоскор безжалісно бив свою дочку і притягнув за волосся додому. Там він спочатку ув’язнив Варвару в темній халабуді і морив голодом та спрагою, а потім передав правителю Мартіану, щоб той примусив її повернутися до поклоніння богам.

Всі зусилля Мартіана схилити Варвару до нечестивої віри вмовляннями. Свята мудрою промовою викривала омани ідолопоклонників і сповідувала Іісуса Христа Богом. Коли всі вмовляння виявилися марними, він розпочав її катування.

Спочатку дівицю оголили і били воловими жилами, а потім розтирали її рани волосяницею та гострими черепками. Після цього мученицю кинули в темницю. Там їй з’явився в Небесній славі Господь Іісус Христос і сказав: “Дерзай, наречена Моя, і не бійся, бо Я з тобою. Я дивлюся на подвиг твій і полегшую твої хвороби. Перетерпи до кінця, щоб незабаром насолодитися вічними благами в Царстві Моєму”. Господь зцілив рани мучениці.

Одна благочестива жінка Іуліанія спостерігала за катуванням Варвари й побажала сама постраждати за Христа. Коли мученицю повели з темниці на суд, Іуліанія пішла за нею.

Здивований зціленням святої, мучитель сказав дівиці, що її зцілили боги. Однак мучениця відповіла, що її зцілив Христос.

Тоді Варвару почепили на дереві й почали стругати її тіло залізними кігтями, обпалювати ребра свічками та бити по голові молотом. Однак мучениця, зміцнена силою Божою, залишалася живою.

У той час Іуліанія голосно викривала правителя та хулила язичницьких богів. За це її схопили, повішали разом із Варварою й почали стругати залізними гребенями. Потім мученицям відрізали соски, а згодом водили нагими по місту.

Зрештою, Мартіан наказав обезголовити святих. Жорстокий Діоскор сам потягнув свою дочку до місця страти, де відсік мечем її чесну голову. Святу Іуліанію стратив воїн.

Кончина святих мучениць настала в 306 р. Одразу після цього Бог покарав Діоскора та Мартіана, їх спалила блискавка.

Тіла святих мучениць з честю поховав благочестивий муж Галентіан. Він спорудив над ними церкву, де подавалися зцілення хворим.
Молитвами святої великомучениці Варвари та мучениці Іуліанії, Господи, помилуй нас. Амінь.

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)