День пам’яті преподобного Патапія Єгипетського

8/21 грудня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Патапія.

Преподобний Патапій народився у 380 р. в єгипетському місті Фіви. Його батько був правителем області, з відомої в Єгипті сім’ї, лікарем і філософом. Він і його дружина були благочестивими людьми. Саме вони спонукали сина вивчати Святе Письмо, особливо Євангеліє.

Коли син став старшим, батьки запросили з Олександрії знаменитих наставників для навчання хлопчика природничим наукам, математиці, філософії та риториці.

Проте хлопчику дуже подобалося подвижницьке життя. Житія святих наповнювали його серце благоговінням і покаянням. Тому він виходив із міста в пустелю, де жили подвижники. Юнак навчався сореджуватися на внутрішньому житті та слідкував за рухами душі.

У 13 років він молитвами врятував хлопця Аммона, який впав з високої скелі з верблюдом. Патапій знайшов їх у пустелі. Він доглядав страждальців до світанку, доки батьки не знайшли їх. За ніч зцілився і верблюд. Аммон розповів, що був оповитий світлом, і його сила повернула вмираючого до життя.

З часом батько відвіз Патапія до Олександрії, до знаменитої катехизаторської школи. На світогляд Патапія вплинув сліпий учитель Дідім. Коли Патапій завершив навчання в Олександрії та повернувся до Фів, батько помер.

Патапій знав, що на нього чекає посада керуючого фінансами провінції. Однак юнак благав матір відпустити його в пустелю, де він би жив як подвижник. Мати благословила сина, і Патапій вирушив у монастир Тавеннісі, де присвятив себе молитві, посту та іншим чернечим подвигам.

Десять років юнак жив там, вивчав Священне Письмо й житія святих. Він став відомий Єгипту як чудотворець. Коли чутка про його вченість і чесноти досягла інших країн, з Фів прислали делегацію, щоб він дав згоду на посвячення в сан єпископа. Але Патапій, боячись гордині, таємно покинув монастир і пішов у Єгипетську пустелю.

Коли Патапій знаходився в пустелі, у Фівах спалахнула епідемія чуми. Багато людей загинуло. Ті, хто знав про благодатну силу молитов Патапія, просили врятувати їх. Патапій відповів відмовою. Але опісля, вночі він таємно з’явився в місто босоніж, одягнений у латану накидку, яку носили пустельники.

Святий заходив до будинків, молився, зцілював багатьох. Коли чума відступила, люди почали шукати посланого від Бога лікаря, але він покинув місто так тихо, як і прийшов. Мешканці зрозуміли, що то був Патапій.

Благоговійне шанування чудотворця зростало, в пустельницьку келію до Преподобного за порадами приходили ченці.

Одного разу тяжко захворів ігумен пустельного монастиря Серапіон. Ченці принесли його до Патапія. Святий схилив коліна з ченцями і просив Господа про зцілення. Коли він торкнувся хворого, той одужав.

Люди почали приводити до нього тих, хто страждав тілесно та душевно. Так у однієї молодої вдови паралізувало сина. Мати, почувши про ченця-чудотворця, повезла хлопчика до нього. Вони довго йшли, засмучувалися, тому що не знали, де знаходиться келія подвижника.

Преподобний Патапій у той час молився високо на схилі гори. Він поспіхом зійшов униз, став навколішки й благав Господа зцілити малюка. Дитина встала, почала ходити, жінка зрозуміла, що це і є святий Патапій.

Коли преподобний Патапій жив у пустелі, патріархом Олександрійським став Кирило, з яким він навчався в Олександрії. На той час у Єгипті панував язичницький культ. Храм цього культу був місцем язичницьких обрядів.

Патріарх влаштував хресну хід з мощами святих безсрібників Кіра та Іоанна, дів-мучениць Феоктисти, Феодоти та Євдоксії та їхньої матері Афанасії до цього місця. Він також попросив святого Патапія прибути до Олександрії для участі.

З усіх кінців зібралися ченці, клірики та миряни. Через шість днів хресного ходу процесія прибула до поселення Менути, де поклали святі мощі. Там звершувалися від мощей великі дива. А кам’яний язичницький ідол, коли принесли мощі святих Кіра та Іоанна, розсипався на друзки.

Патріарх Кирило запропонував Патапію поїхати до Константинополя і стати радником, але той відмовився й повернувся назад у пустелю.

Згодом учні Патапія побудували поряд келії, а в пустелю до Преподобного почало приходити багато людей, які звеличували його за богоугодне життя.

Патапій уникав суєтної слави, і через те в 428 році вирушив у Константинополь. Дорогою корабель потрапив у шторм. Щогла вдарила капітана. Пасажири збилися на палубі. Раптом голос наказав спуститися всім до трюму, щоб команда змогла врятувати корабель.

Монах Патапій взяв на себе керування кораблем. Вранці шторм вщух. Пасажири побачили, що від загибелі врятував їх святий Патапій, причому не постраждав і капітан, якого вважали померлим. Преподобний тоді ж зцілив гребця-египтянина Сенчуті, який потім став його учнем. А капітан корабля, коли вони прибули до коринфського містечка Афнеон, охрестився разом із своєю сім’єю.

Християни тієї місцевості та правителі області просили святого Патапія залишитись і стати їхнім єпископом, але Святий відмовився. 

У 435 р., проживши 7 років у Коринфі, преподобний Патапій залишив скит у Геранійських горах, де подвизався увесь час, і продовжив шлях до Константинополя. З ним поїхав чернець Сенчуті.

У Константинополі вони прийшли інкогніто до Влахернського монастиря. Потапій не сказав, хто він, і продовжував постити, молитися зі всіма, а всі вважали його простим ченцем. Йому призначили послух – бути в монастирі воротарем.

Якось біля воріт він побачив, що наближається похоронна процесія. Померла молода жінка, батьки плакали. Процесія підходила до воріт, де сидів Патапій. Раптом померла перехрестилася, стала на коліна біля його ніг і назвала його ім’я. Так братії стало відомо, хто живе поряд із ними. Бог благоволив відкрити Подвижника людям.

Якось Господь привів до келії святого Патапія одного віруючого юнака, який був сліпим від народження. Юнак почав просити Преподобного, щоб той помолився Господу про його прозріння. При цьому сліпий сказав Патапію, що хоче бачити все створене Богом, щоб краще пізнавати свого Творця та славити Його.

Святий змилувався над хворим і зцілив його очі. Тоді знайомі юнака почали запитувати в нього, як сталося так, що він прозрів. І юнак розповів про Патапія людям. Відтоді люди почали приходити до Святого і просити, щоб він помолився за них Богу.

У одного знатного чоловіка від водянки спухло все тіло. Він неодноразово звертався до лікарів, витратив багато грошей, але допомоги не отримав. Тоді хворий почув про преподобного Патапія і наказав віднести себе до нього.

Там чоловік почав благати Святого зцілити його від недуги. Патапій помолився за хворого, перехрестив його та помазав святим єлеєм. Після цього природним шляхом вийшла з хворого вода, і він повністю одужав.

Якось Преподобний зцілив біснуватого юнака. Гнаний нечистою силою, юнак бігав по горах та пустелях і міг не раз загинути, якщо б Господь не беріг його від цілковитої погибелі. Коли одного разу біс гнав юнака до моря, щоб потопити в морській безодні, святий Патапій, за Божим повелінням, вийшов йому назустріч.

Нечистий кинувся на Святого з наміром побити його. Однак, вже будучи на невеликій відстані від Патапія, він заволав, що нема куди йому подітися, бо повсюди й над усіма влада Христа. Так нечистий спочатку нарікав та жалівся, а потім підкинув юнака у повітря.

Святий у той час зобразив у повітрі хресне знамення і наказав бісу іменем Господнім вийти з Божого творіння та піти у пустелю. Біс кинув юнака і вийшов із нього. Зцілений страждалець зі сльозами радості прославив Бога.

У однієї жінки була рана на грудях, у якій завелися черви. Лікарі не могли допомогти хворій, і вона прийшла до Преподобного. Зі сльозами припала жінка до ніг Святого й почала просити його про зцілення. Змилосердившись, Преподобний перехрестив рану, і жінка одразу одужала.

Святий Патапій дожив до глибокої старості. У 463 р., коли Святому було 82 роки, Преподобний, простившись із братією, відійшов до Господа. Учні святого Патапія поховали його в константинопольському храмі святого Іоанна Предтечі.

Після захоплення Константинополя турками святі мощі перенесли в печерний скит у горах над Коринфом, як і просив Преподобний за тисячу років до того.

На початку ХХ сторіччя священник Костянтин Смоктання часто приходив у скит по крутих скелях, щоб послужити в скромній капличці. Отець Костянтин був високого зросту, тому він вирішив збільшити каплицю та вівтар.

У 1904 р. благочестивий священник розпочав реконструкцію. Він вирішив знести стародавню стіну на західній частині печери. Тоді йому з’явився уві сні монах, який сказав: «Будь обережний, зносячи стіну, бо зі зворотного боку знаходжуся я — святий Патапій Єгипетський».

Мощі прп. Патапія. Монастир в Лутракі

Після віднайдення, будь-хто міг вклонитися відкритим мощам Преподобного й отримати благодать зцілення.

Багатьом Святий з’являвся у видіннях. Він казав: «Ідіть у мій дім у Лутракіоні». За його заступництвом і зараз звершується багато чудес, в тому числі зцілення від раку, в різних частинах світу — у Греції, Швеції, Америці, Австралії.

Слава Богу дивному во святих Своїх. Амінь.

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)