Подолання гріха та досягнення свободи

Бог визволив людину від влади гріха

Якщо для реалізації Божественного задуму про людину та досягнення нею спасіння та обоження необхідне зростання в гідності та свободі, то гріх має бути подолано.

Наріжним каменем християнського вчення є положення про те, що Бог визволив людину від влади гріха шляхом Своєї визвольної місії у світі: нездоланна й фатальна сила гріха зруйнована у своїх найкорінніших і найпотаємніших засадах.

З того часу існування Церкви в житті світу є видимим втіленням перемоги Христа над гріхом.

...існування Церкви в житті світу є видимим втіленням перемоги Христа над гріхом.

У долі кожної людини з моменту Святого Хрещення та таємничого долучення до Церкви починається процес подолання гріха та вилучення його з особистого життя.

Перемога над гріхом – преображення та оновлення життя

Перемога над гріхом не просто декларується, а означає дійсне преображення та оновлення життя. Благовістя апостола Павла – це свідчення про нову реальність: людина вилучена з-під влади гріха, плоті та букви закону й стає новим творінням у Христі.

Засвоєна разом із християнським благовістям глибока та цілісна зміна поглядів на світ передбачає новий стиль життя та поведінки людини і означає торжество його трансцендентальної свободи.

У свідомості своєї свободи людина звершує себе як особистість, яка відкрита для перспективи духовного зростання та вдосконалення.

З глибокою та цілісною зміною поглядів на світ пов’язується одне з найважливіших понять морального самовизначення, яким є поняття покаяння.

Покаяння – це постійна боротьба з гріхом

Покаяння є межею між гріхом і свободою. Людина стає вільною від свого безцільного, безпутного та безглуздого минулого лише тоді, коли це минуле залишається за порогом покаяння.

Покаяння є межею між гріхом і свободою. Людина стає вільною від свого безцільного, безпутного та безглуздого минулого лише тоді, коли це минуле залишається за порогом покаяння.

Покаяння відбувається під дією вільної волі, яка визначає навернення особи до Божественної благодаті.

Благодать переплавляє природу душі зі старого стану в новий: відбувається процес формування нового світогляду і разом із ним всього морального ладу життя.

Покаяння є справжньою зміною душі й до того ж зміною повною, що знаходиться у динамічному розвитку. Це постійна боротьба з гріхом, яка ніколи не припиняється.

Покаяння є справжньою зміною душі й до того ж зміною повною, що знаходиться у динамічному розвитку. Це постійна боротьба з гріхом, яка ніколи не припиняється.

Святі отці Церкви наполегливо повторюють, що кожна людина повинна невпинно боротися проти гріха та постійно прагнути його остаточного подолання, яке має означати повну перемогу над злом, торжество особистої свободи та перебування у благодаті.

Свобода праведника

Свобода праведника в стані благодаті – це щось набагато більше, ніж умовне розуміння незалежності та змоги робити те, що подобається.

Якщо людина думає, що вона вільна тому, що задовольняє свої егоїстичні чи чуттєві бажання, то вона помиляється і не розуміє, що насправді вона раб і бранець гріха.

Тільки мудра й доброчесна людина, у якої розум панує в поведінці, є вільною.

Тільки мудра й доброчесна людина, у якої розум панує в поведінці, є вільною.

У стані благодаті людина не може переступити межі недозволеного чи неналежного. Але це не означає, що її свобода обмежена. Навпаки, вона набагато повніша й досконаліша ніж свобода засліпленого пристрастю грішника.

Сенс морального самовизначення людини полягає у вільному подоланні гріха та у наверненні до чесноти.

Оскільки зазвичай людина постійно перебуває у владі пристрастей, всяке епізодичне каяття у скоєних гріхах ще не є повністю адекватним поняттю покаяння.

Людина повинна прагнути скинути з себе ненависний і чужий її природі гріх і безперервно звертати сили свого розуму до Бога, щоб її покаяння стало новим самовизначенням у свободі та увінчалося торжеством благодаті в особистому житті.

Людина повинна прагнути скинути з себе ненависний і чужий її природі гріх і безперервно звертати сили свого розуму до Бога, щоб її покаяння стало новим самовизначенням у свободі та увінчалося торжеством благодаті в особистому житті.

Таким чином, досягнення моральної свободи пов’язане з подоланням гріха та передбачає перебування у благодаті.

Свобода має своєю умовою перемогу над затьмареним і пристрасним єством і постійне оновлення розуму в благодаті та істині.

Коли людина стає повністю вільною?

Втрата благодатного життя завжди означає втрату духовної волі. Навпаки, зростання благодаті веде до зростання духовної свободи.

Втрата благодатного життя завжди означає втрату духовної волі. Навпаки, зростання благодаті веде до зростання духовної свободи.

Людина стає повністю вільною лише тоді, коли знаходиться в благодаті Святого Духа. «Де Дух Господній, там свобода» ¹(2Кор. 3:17).

Благодать несе людині звільнення від гріха та пристрастей. Це свобода від егоїзму та свавілля, що дозволяє кожній людині подолати відчуженість і замкнутість і надихає її на служіння ближнім за прикладом Христа.

Духовна свобода проявляється у свідомості та способі життя людини, яка тріумфує перемогу над гріхом і здійснює відповідно до високого християнського покликання моральний внесок у творче перетворення всього існуючого ладу життя в процесі його входження в порядок нетління та вічності.

Архімандрит Платон (Ігумнов). Православне моральне богослов`я.

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)