Якщо не можеш згадати свої гріхи
Деколи наприкінці дня не можеш згадати за собою жодного гріха. Це через неуважність чи гордість?
— Я розповім вам про два способи побачити свої гріхи.
Перший спосіб: спостерігати за собою. Але це недосконалий спосіб, тому що наш розум дуже обмежений, думки плутаються, тому ми не бачимо чітко та зрозуміло. Цей спосіб ви теж повинні використовувати, але треба мати на увазі, що він не допоможе вам побачити всі свої гріхи, оскільки вони є хитросплетіннями тонкої павутини.
Інший спосіб бачити свої гріхи дається людині, коли та отримала благодать Святого Духа, що відкрила йому зір. Ми дивимося нашим фізіологічним зором, а ще є зір духовний. Коли вчитель ізраїльський Никодим знайшов Господа, Господь йому сказав: “Неможливо людині, не народившись згори, пізнати таємницю Царства Божого”. Никодим запитав: «Як людина може народитися вдруге? Знов опиниться в утробі матері? Господь йому з докором каже: «Як ти, законоучитель ізраїльський, не розумієш таких речей!» Як часто Господь у Євангелії каже: «Ви дивитися, але не бачите; слухаєте, але не чуєте». Тобто дивитися на подію, але не розумієте її духовного сенсу. Багато людей фізіологічно чули Господа й намагалися щось зрозуміти, але не змогли. Ці речі розуміються не розумом, а духом. Те, що від Духа Святого, глибше, тонше, досконаліше. А те, що від нашого розуму – дуже обмежене.
Сьогодні під час служби у Чашу впала мушка. Дехто може подумати: «Як це так! Чому в таку святиню мушка потрапила? Але мушка — нерозумна істота, не здатна відчувати Бога тією мірою, яку Бог дав людині, але людині досконалій, обоженій, одухотвореній.
Мушка через свою обмеженість не розуміє благодаті. Так само, якщо людина являє собою просто психосоматичну, а не духовну істоту, вона теж не бачить Бога, не бачить премудрості Божої, розлитої в цьому світі, тим більше не чує Бога в стані молитви, під час якої саме й відбувається розмова з Ним. Така людина бачить лише зовнішнє, а внутрішньої — там, де Бог із нею говорить, — не чує. Напевно, ви зі мною погодитеся, що, на жаль, так воно й є.
Коли ми читаємо про молитви святих, у нас виникає бажання мати таку ж молитву, яка була у них; займатися не читанням книжечок, а розмовляти з Богом віч-на-віч. Ми загоряємося таким бажанням і раптом бачимо, з жалем, зі сльозами, що в нас нічого не виходить, тому що ми ще не увійшли до цієї галузі людського та духовного буття.
Дайте послухати людині, яка ніколи не займалася музикою, щось із класики. Вона почне позіхати, бо чує її як звуки, але не чує як музику. Також деякі люди байдужі до поезії. Але це ще не духовний рівень. Це душевний рівень, але й до нього люди часом не дотягують.
Духовний рівень набагато вищий і тонший. В атмосферу духу можна увійти за допомогою духовного та церковного життя, практикою уважної молитви. Якщо людина живе правильно вибудованим духовним життям, молитва у неї йде не як говоріння, а як стан. Раптом вона починає бачити такі речі, яких раніше не те що не бачила, але й навіть не підозрювала про їхнє існування, не відала про те, що світ влаштований набагато тоншим і гармонійнішим. Вона бачила лише грубі та прості речі.
Справжнє глибоке покаяння людині непідвладне. Людина може побачити свої гріхи у всій повноті лише Духом Святим, коли в неї відкриються духовні очі. Але, по-перше, вони не відкриваються через нашу неготовність, а по-друге, Господь їх ще трошки дотримує, тому що якби Він нам у повній мірі відкрив наше гріхопадіння, то ми при нашій гордості в такий відчай впали б, що цього не перенесли б, але одразу ж померли від горя та смутку.
Скільки б ви не намагалися якимись психологічними засобами, напругою розуму зрозуміти Євангеліє, у вас нічого не вийде. А ще гірше, якщо вийде, але спотворено. Так буває у сектантів. Вони відійшли від Церкви Христової, втратили благодать як засіб для розуміння Євангелія і стали його вивчати просто своїм розумом. А це не та книга, яка вивчається своїм розумом. Це книга книг, що відкривається через натхнення, через Святого Духа. Тому вони розуміють Євангеліє, але спотворено. І це сумно. Господи Іісусе Христе…
Протоієрей Сергій Баранов
