Міф про Бога Старого та Нового Заповіту

Міф про Старий і Новий Заповіт

Іноді кажуть про те, що Бог у Старому Заповіті гнівний і суворий, а в Новому Заповіті зовсім інший – добрий і люблячий.

Деякі древні єретики (такі, як Маркіон) створювали цілі віровчення, що виходять із цієї тези. У наші дні багато хто приймає її, не замислюючись, просто тому, що вони десь це чули. Але чи має ця теза відношення до реальності?

А насправді: стосунки Старого і Нового Заповіту – це стосунки спадкоємства, а не розриву. В обох Заповітах до людей звертається один і той самий Бог і Отець Господа нашого Іісуса Христа.

Стосунки Старого і Нового Заповіту – це стосунки спадкоємства, а не розриву. В обох Заповітах до людей звертається один і той самий Бог і Отець Господа нашого Іісуса Христа.

Ми дійсно можемо помітити різницю в образі Божому в різних біблійних авторів, і це не повинно нас бентежити.

Священне Письмо – це свідчення Божого народу про Бога (не завжди пряма мова Бога), і це свідчення змінюється в міру того, як люди зростають у пізнанні Бога.

Одкровення поступово збувається в історії – у міру того, як розвивається здатність людей його вмістити. Люди дізнаються все більше й більше про Бога, їхнї уявлення про Нього стають усе більш точними, але це завжди один і той самий Бог.

Уся старозавітна історія веде до однієї мети

Уся старозавітна історія веде до однієї мети й завершення, коли сам Бог приходить на землю в особі Іісуса Христа. Звичайно, це нечуваний, радикальний поворот в історії спасіння – люди дізнаються те, про що не могли і здогадуватися, – але в Іісусі Христі відкривається не якийсь інший Бог, а той самий Бог старозавітних патріархів і пророків.

Господь Іісус Христос постійно вказує на Священне Писання Старого Заповіту як на слово Боже, що спрвіщає про Його прихід: «Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене» ¹(Інн. 5:39), Він постійно звертається до цих Писань як до авторитетного джерела, наприклад, у суперечці з фарисеями ²(Мф. 22:29) і відкриває апостолам «розум до розуміння Писання» ³(Лк. 24:45) .

У Старому Заповіті часто говориться про любов Божу, і багато слів пророків пророкують Новий Заповіт. Бог уклав Заповіт із людьми, зі Своїм обраним і улюбленим народом: «Здаля явився мені Господь і сказав: любов’ю вічною Я полюбив тебе і тому простяг до тебе благовоління» ⁴(Єр. 31:3). Його любов вічна і незмінна: «Чи забуде жінка грудне дитя своє, щоб не пожаліти сина утроби своєї? Але якби і вона забула, то Я не забуду тебе» ⁵(Іс. 49:15).

Проте люди, на жаль, відкидають любов Божу, зневажають Його закон, відкидають Його заповіді, нехтують Ним заради бездушних ідолів.

У пророка Осії Бог порівнює Себе з ображеним, висміяним, зрадженим, але все одно люблячим чоловіком гулящої дружини, яка повертається до нього з розкаянням, і він приймає її, як пізніше, в Євангельській притчі про блудного сина, батько приймає недолугого сина.

Священне писання Старого Заповіту оплакує гріховну затятість людей, через яку вони накликають на себе тяжкі біди: “Так говорить Господь: зупиніться на шляхах ваших і розгляньте, і розпитайте про путі древніх, де путь добра, і йдіть нею, і знайдете спокій душам вашим. Але вони сказали: “не підемо” ⁶(Єр. 6:16).

Але якщо люди приходять до Бога з покаянням, Він охоче і радісно прощає їх: «Згладжу беззаконня твої, як туман, і гріхи твої, як хмару; звернися до Мене, бо Я відкупив тебе» ⁷(Іс. 44:22).

Про Боже прощення старозавітні пророки говорять найтеплішими та найвтішливими словами: «Бо це для Мене, як води Ноя: як Я поклявся, що води Ноя не прийдуть більше на землю, так поклявся не гніватися на тебе і не дорікати тобі. Гори зрушаться і пагорби захитаються, – а милість Моя не відступить від тебе, і завіт миру Мого не похитнеться, – говорить Господь, Який милує тебе»⁸(Іс. 54:9,10).

Бог Старого Заповіту – той самий, що і Бог Нового, «Господь, Бог людинолюбний і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий та істинний» ⁹(Вих. 34:6).

Бог Старого Заповіту – той самий, що і Бог Нового, «Господь, Бог людинолюбний і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий та істинний» ¹⁰(Вих. 34:6).

Старий і Новий Заповіт застерігають проти гріха

Але Писання – і Старого, і Нового Заповітів – не лише втішає і заспокоює. Воно ще тривожить і турбує.

Як це сформулював один проповідник, Бог «тривожить тих, хто заспокоївся, і заспокоює стривожених».

Людина, яка відпала від Бога в гріх, шукає щастя там, де можна здобути тільки нещастя – тимчасового і вічного, людський рід – і кожен із нас окремо – дуже заблукав, ми запекло впираємося на шляхах руйнування та погибелі. І в цій ситуації, що породжена людським гріхом, любов Божа набуває іншого відтінку – суду й гніву, який приходить на людське (і бісівське) зло.

Гнів Божий – це не щось осоружне Божій любові, це один із її проявів. Бог опирається тому, що оскверняє та руйнує Його творіння.

Гнів Божий – це не щось осоружне Божій любові, це один із її проявів. Бог опирається тому, що оскверняє та руйнує Його творіння.

Лиходіям не буде дозволено лиходіяти вічно, їм доведеться зіткнутися з відплатою за їхні справи. Як каже Бог через пророка, «Я покараю світ за зло, і нечестивих – за беззаконня їхні, і покладу кінець зарозумілости гордих, і принижу пихатість гнобителів» ¹¹(Іс. 13:11).

І в Новому Заповіті, зокрема, у словах Господа Іісуса, містяться суворі застереження проти гріха: «І коли правиця твоя спокушає тебе, відсічи її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один із членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було вкинуте в геєну» ¹²(Мф. 5:30).

Любов Божа, що завжди шукає тільки нашого блага та спасіння, застерігає нас від небезпеки й закликає покинути шлях погибельний.

Любов Божа, що завжди шукає тільки нашого блага та спасіння, застерігає нас від небезпеки й закликає покинути шлях погибельний.

Так люблячі батьки можуть перестерігати сина-наркомана. Він може обурюватися тим, що йому здається «погрозами» і бачити в них брак любові, але насправді вони продиктовані саме любов’ю.

І любов Божа, яка застерігає, милує і рятує, сяє і в Старому, і в Новому Заповітах. Але в Новому – незрівнянно яскравіше, бо в ньому ми зустрічаємо Бога, Який став заради нас Людиною.

Звідки взявся цей міф?

Старий Заповіт – час коли Бог взаємодіє з людьми надзвичайно грубих устоїв, повільно й поступово, через багато випробувань приводить їх до істинного пізнання.

Тому в Старому Заповіті ми бачимо багато людського дикунства та жорстокості, яка нам, тим, хто живе в третьому тисячолітті християнської ери, обґрунтовано здається відразливою.

Нецерковний читач Біблії часто відкриває її з низкою помилкових передумов: наприклад, люди вважають, що всі дії старозавітних героїв відбивають волю Божу або дані нам для наслідування.

Це, звичайно, не так – Біблія описує реальну історію спасіння, в якій Божа благодать пробивається через товщу людського гріха.

Ключем до правильного розуміння Біблії є Господь наш Іісус Христос, саме в Ньому ми зустрічаємо Бога, і саме Він навчає нас правильному розумінню Старого Заповіту.

Ключем до правильного розуміння Біблії є Господь наш Іісус Христос, саме в Ньому ми зустрічаємо Бога, і саме Він навчає нас правильному розумінню Старого Заповіту.

І хоча люди, як і їх уявлення, про Бога змінювалися, сам Бог – Бог Авраама, Мойсея, пророків, Господа Іісуса, апостолів, святих – залишався і залишається незмінним.

Публіцист Сергій Худієв

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)