Чарівна Різдвяна казка Пауло Коельо

Чарівна Різдвяна казка Пауло Коельо про мрії, які все ж таки збуваються, але не завжди так, як ми цього очікуємо.

🌳

Згідно з однією давньою легендою, багато століть тому в чудових гаях Лівану народилися три кедри. Вони, як відомо, ростуть неймовірно повільно, тому в них були сотні років на роздуми про життя та смерть, людину та природу.

Вони бачили, як на землю Лівану прибули посланці царя Соломона, і як потім, у битвах з ассирійцями, ця земля омилася кров’ю. Вони бачили віч-на-віч – Єзавель та пророка Іллю. При них було винайдено алфавіт; вони дивувалися, дивлячись, як повз проходять каравани, завантажені барвистими тканинами.

Дуже рідко вони говорили між собою, воліючи спостерігати та розмірковувати, але одного разу вони почали розмову про своє майбутнє.

– Багато я побачив за своє життя, – сказав Перший кедр. – Тільки влада має силу, тому мені хотілося б перетворитися на трон, на якому сидітиме наймогутніший цар на землі.

– А мені здається, – зітхнув Другий кедр, – що головне у світі – добро, тому хотів би стати інструментом, який зможе перетворювати зло на добро.

– А я впевнений, що головне – це віра та душа, – прошелестів Третій кедр. – Тому хотів би, щоб люди, дивлячись на мене, сповнювалися надією та вірою.

Десятиліття йшло за десятиліттям, і ось одного разу в гаю з’явилися дроворуби. Вони зрубали всі три кедри, відвезли їх у майстерню та розпиляли.

Кожен кедр мріяв про своє, але реальність рідко збігається з очікуваннями.

Перший кедр став звичайним хлівом для худоби, а з його залишків підмайстер спорудив простенькі ясла. Другий кедр став грубим сільським столом, а колоди Третього кедра через непотрібність закинули на склад.

Усі три кедра зневірено зітхнули: «Як шкода, що не знайшли люди гідного застосування нашій чудовій деревині…»

Минали роки, і ось одного разу вночі якась подружня пара без даху над головою прийшла на нічліг у той самий хлів, збудований із Першого кедра. Жінка була на зносях і тієї ночі народила Хлопчика, якого вони поклали в ясла на сіно. Тієї ж миті Перший кедр усвідомив, що його мрія здійснилася: він став опорою найбільшого Царя на Землі.

За кілька років за стіл із деревини Другого кедра сіли Вчитель та його 12 учнів. Перед Трапезою Вчитель промовив кілька слів і Другий кедр зрозумів, що став опорою не тільки Чаші з Вином та тарілці з Хлібом, а й союзу Людини та Бога.

Наступного дня з колод Третього кедра спорудили Хрест і прибили до нього цвяхами напівживу Людину. Кедр жахнувся зі своєї долі й почав оплакувати її та долю Людини, яку приколотили до нього. Але не минуло й трьох днів, як Людина на ньому стала Світочем Світу, а сам Хрест перетворився зі знаряддя тортур на символ торжества віри.

Такою стала доля трьох ліванських кедрів: як це часто буває з мріями, вони здійснилися, але зовсім не так, як ми могли собі це уявити.

 Пауло Коельо

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)