Пам’ять Десяти мучеників Критських
23 грудня/5 січня Православна Церква вшановує пам’ять святих Десяти мучеників Критських.
За царювання Римського імператора Декія правителем острову Крит був призначений однойменний йому Декій, який нещадно катував та вбивав християн.
Якось були схоплені за віру Христову десять мужів: Феодул, Саторнін, Євпор, Геласій, Євнікіан, Зотік, Помпій, Агафопус, Василід та Єварест.
Ці благочестиві мужі безбоязно предстали перед правителем, і за сповідування своєї віри вони зазнали різних принизниливих катувань.
Мучеників били, тягнули по землі, кидали в них камінням, опльовували і по-всякому з них насміхалися. Так мучили святих протягом тридцяти днів, проте вони мужньо терпіли страждання.
Коли мучеників привели на останній суд, Декій наказав їм принести жертву богам. Тоді страждальці відповіли, що вони вже і словом, і на ділі показали, що не покоряться нечестивому наказу та не поклоняться ідолам.
Вони сказали ігемону, що катування за Істинного Бога для них є духовним торжеством. Декій же сказав святим, що вони скоро пізнають силу богів, яких ганьблять, і погрозив мученикам такими муками, від яких зникне вся їхня мужність, а інші непокірні християни устрашаться.
Святі на це відповіли ігемону, що не слід їм говорити про богів. Оскільки Декій був настільки розбещеним, що з допомогою чаклунства змінював свій зовнішній вигляд, аби все більше й більше звершувати мерзенних справ та задовольняти свою нестримну хіть. А інші люди оголосили його богом, щоб можна було виправдати та назвати богоугодним своє скверне розпусне життя.
Правитель розумів, що мученики говорять істину, й сильно лютував. Нечестивий народ також був готовий кинутися на святих та розтерзати їх.
Тоді Декій помахом руки наказав народу втихомиритися і почав міркувати, як стратити святих. Після цього мучеників знову почали катувати.
Одного з них стругали залізними кігтями, від чого відривалися шматки його плоті. Інших нещадно били, через що розбивалися їхні суглоби та роздроблювалися кістки.
Мученики ж радісно терпіли катування, й здавалося, що вони бажають ще більших мук. Дивитися, як катують святих, зійшовся народ.
Християни дивувалися терпінню мучеників і зміцнювалися у вірі, а язичники насолоджувалися кровавим видовищем і схиляли катів посилити катування.
Глашатай в цей час закликав святих звершити жертвоприношення, а страждальці не перестаючи проголошували себе християнами та висловлювали готовність багато разів померти за Христа.
Коли Декій переконався, що не зможе відвернути Христових воїнів від їхньої віри, то засудив їх до усічення мечем.
Після цього мучеників повели за межі міста на місце страти, яке називалося Алоній. Дорогою святі сперечалися між собою, бо кожен хотів першим віддати життя за Христа.
Один із них на ім’я Феодул зауважив, що першим буде останній, який побачить смерть усіх своїх товаришів і безбоязно сам схилить під меч свою голову. Тоді всі погодилися з Феодулом.
На місці страти всі мученики помолилися за своїх близьких та співвітчизників, щоб Господь привів їх до істинної віри, а потім по черзі віддали свої душі в руки Божі.
Тіла святих з честю поховали християни. Смерть мучеників настала в ІІ ст.
Коли припинилося гоніння на віруючих в Істинного Бога, нетлінні мощі святих перенесли з Алонія в Гортіну (на Криті) на захист місту та допомогу нужденним.
Молитвами святих мучеників, Господи, помилуй нас. Амінь.
(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)
