День пам’яті святителя Василія Великого

1/14 січня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Василія Великого, архієпископа Кесарійського.

Святий Василій Великий народився близько 330 р. у Кесарії Каппадокійській. Його батьки, Василій та Емілія, були доброчесними християнами й мали десять дітей.

Початкову освіту Василій здобував вдома, оскільки його батько був викладачем риторики та філософії. Бабка Макрина та матір навчали отрока благочестя.

З 17-річного віку Святий займався різними науками у школах Кесарії, пізніше навчався в Константинополі, а після того в Афінах. Там він здружився з Григорієм Богословом.

Щоб здобути духовну мудрість, Святий побував у Єгипті, Палестині, Сирії та Месопотамії. Святе Хрещення Василій прийняв у річці Йордан від Єрусалимського єпископа Максима. Тоді з неба спала на нього та єпископа блискавка, з якої вийшов голуб. Цей голуб занурився в Йордан, сколихнув воду та піднявся в небо.

Через рік після цього Василій прибув в Антиохію, де в 362 р. його посвятили в диякона. Пізніше Святий повернувся на батьківщину в Кесарію. Там архієпископом Євсевієм у 364 р. він був рукопокладений у пресвітера.

Невдовзі Євсевій почав заздрити добрій славі Василія, через що Святий залишив Кесарію та поселився в пустелі. Там він жив подвижницьки й згодом зібрав навколо себе братію.

До нього туди прибув також і Григорій Богослов. Проте через поширення аріанської єресі Василій і Григорій змушені були покинути пустелю та виступити на захист православ’я.

Перед смертю архієпископ Євсевій примирився з Василієм і благословив Святого вступити на архіпастирський престол, що й сталося в 370 р.

Господь дарував святому Василію прозорливість та дар звершення чудес.

Коли цар Юліан Відступник погрозив знищити всіх християн і пішов війною на персів, Василій молився, щоб нечестивий губитель не повернувся живим із війни. Цю молитву Святий звершував перед іконою Богородиці, на якій було зображення великомученика Меркурія зі списом. Раптом це зображення зникло, а потім великомученик знову з’явився вже з закривавленим списом. Як виявилося, цар Юліан саме в той час був вбитий списом на війні невідомим воїном.

Після Юліана на престол зійшов єретик Валент, який виганяв православних архіпастирів і замість них ставив послідовників аріанської єресі.

За наказом Валента епарх Модест покликав Василія до себе та намагався схилити його до одностайності з царем. Коли йому це не вдалося, то він почав погрожувати Святителю позбавленням майна, вигнанням та смертю.

На це Святий відповів, що, окрім старого одягу та декількох книг, у нього нічого немає; вигнання ж він не боїться, бо повсюди місце Боже; мук не страшиться, бо настільки слабкий, що відчує лише перший удар; і смерть для нього буде благодіянням, оскільки приведе його до Бога.

Пізніше цар Валент хотів підписати вирок про вигнання Василія, однак престол, на якому він сидів, раптом затрусився, а тростина, якою він намагався зробити це, зламалася. Коли цар взяв другу тростину, зламалась і вона, а потім і третя. Від цього цар дуже злякався і вирок не підписав.

Якось Валент забрав у православних соборну церкву в місті Нікеї та віддав її аріанам. Тоді святий Василій явився до царя й запропонував звершити праведний суд. Він порадив замкнути церкву, запечатати вхід в неї печатями та поставити варту.

Після цього аріани мали молитися протягом трьох діб, щоб двері церковні відкрилися самі по собі, а потім православні – протягом однієї ночі. І церква мала лишитися тим, по чиїй молитві двері відкриються самі, а якщо не відкриються взагалі, то вона повинна була відійти аріанам.

Така пропозиція сподобалася і царю, і аріанам. Православні почали нарікати на Василія.

Після аріанських молитов церковні двері залишалися замкненими. Коли почали молитися православні затрусилася земля, а церковні двері відкрилися самі по собі, неначе від сильного вітру.

Перед своєю кончиною святитель Василій навернув до істинної віри єврея, який був вправним лікарем і за кілька днів наперед успішно визначав час смерті хворого. Коли той єврей оглянув Василія , то сказав, що його кончина от-от має настати.

Тоді святитель домовився з євреєм, що той прийме святу віру, якщо він доживе до ранку. Єврей пішов, а Василій молив Бога про продовження свого життя заради спасіння єврея. І Господь почув молитву Святого.

Наступного дня Святитель охрестив єврея та його сім’ю, звершив Божественну Літургію, з усіма попрощався і з миром спочив.

Кончина святого Василія Великого настала 1-го січня 379 р.
За свого життя святитель Василій написав велику кількість богословських творів та склав чин Літургії.

На погребіння Святого зібралося безліч народу. Чесні мощі Святителя поховали в церкві мученика Євпсіхія. Тепер голова Василія Великого знаходиться в Лаврі святого Афанасія на Афоні, а правиця – в храмі Воскресіння Господнього в Єрусалимі.

Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ми поза політикою. Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)