День пам’яті преподобного Феодосія Великого

11/24 січня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Феодосія Великого, начальника спільного житття монахів.

Святий Феодосій був родом із Могаріонського поселення в Каппадокії й виховувався в благочесті. Ще в отроцтві Святий добре вивчив Святе Письмо та був читцем у церкві.

За царювання Маркіана (450 – 457 рр.) Феодосій вирушив у Єрусалим. Дорогою він відвідав святого Симеона Стовпника, який передрік йому, що він буде пастирем словесних овець і багатьох врятує від диявола.

В Єрусалимі Феодосій поклонився Святим місцям, після чого попрямував до відомого своїм подвижницьким життям старця Логгіна. З цим святим отцем Феодосій перебував досить тривалий час і повчався від нього доброчесності.

Згодом з благословення Логгіна святий Феодосій поселився біля новозбудованої церкви Пресвятої Богородиці, що знаходилася на півшляху від Єрусалима до Віфлеєма.

Невдовзі за богоугодне життя Феодосія почали шанувати люди й приходили до нього за повчанням.

Проте подвижник прагнув безмовності та уникав людської слави. Тому він віддалився в печеру, в якій за переданням відпочивали волхви, що приходили поклонитися новонародженому Христу. Там Святий постійно перебував у молитві та строгому пості.

Протягом тридцяти років Феодосій зовсім не їв хліба та вживав лише фініки, сочиво (відвар із зерна, гороху чи овочів), трави та коріння рослин. Коли не було й такої їжі, Святий споживав розмочені кісточки фініків.

Згодом навколо Феодосія почали збиратися учні. Траплялося, що подвижникам не було що їсти. Тоді учні нарікали між собою на свого учителя. Однак по молитві Святого Господь подавав їм все необхідне.

Коли кількість братії зросла й печера вже не могла вмістити усіх подвижників, учні почали просити святого Феодосія про заснування монастиря. Подвижник вагався, бо прагнув безмовного життя, але водночас і не хотів залишати братію без своєї пастирської опіки.

Покладаючись на волю Божу, він поклав у кадило холодне вугілля та фіміам без вогню й пішов пустелею, щоб Господь вказав йому місце заснування обителі.

Коли Феодосій з молитвою до Бога пройшов досить далеко і вже повертався назад, то вугілля дивним чином загорілося неподалік від його печери. На цьому місці братія невдовзі спорудила церкву, келії та монастирську огорожу. Так утворилася лавра.

Святий Феодосій був милосердним та людинолюбним. Він приймав у свою обитель мандрівників, бідних та хворих. І навіть за відсутності достатньої кількості їжі усіх годував, причому монастирські запаси нерідко чудесно примножувалися.

Преподобний влаштував багато богаділень та лікарень. Він піклувався про монахів, які подвизалися в горах та печерах.

У своїй обителі Святий спорудив декілька храмів, щоб монахи з різних народів могли звершувати Богослужіння на рідній для себе мові. Будучи вмістилищем Святого Духа, Феодосій мудро повчав братію, й кількість його учнів сягала майже семисот чоловік.

За царювання Анастасія (491 – 518 рр.), який ухилився в єресь Євтихія та Севера, Преподобний мужньо виступив на захист Православ’я.

З лукавим наміром здобути прихильність Феодосія, якого слухалася вся Палестина, Анастасій відправив йому для потреб бідних та хворих багато золота. Преподобний зрозумів підступність царя, однак прийняв дар. У той же час він залишався твердим у вірі та на бік царя переходити не бажав.

Невдовзі Анастасій почав вимагати від Феодосія, щоб той сповідав єретичне вчення. Тоді Святий зібрав усіх пустельників і написав царю у відповідь послання, в якому сповідав православну віру й показав непохитність свою та інших монахів.

Під впливом цього послання Анастасій тимчасово припинив гоніння на православних, однак згодом відновив із новою силою. Тоді Феодосій прийшов у Велику єрусалимську церкву й голосно виголосив анафему єретикам.

Потім разом із деякими зі своїх учнів він почав обходити міста та поселення й зміцнювати народ у благочесті. За це його відправили в заслання, однак на недовгий час, бо цар-єретик невдовзі помер.

Господь обдарував Свого угодника прозорливістю та здатністю звершувати чудеса. Так, одна жінка, що мала невиліковну хворобу грудей (очевидно злоякісну пухлину), чудесно зцілилася, коли потай доторкнулася до чернечого вбрання Святого.

Якось гусінь та сарана спустошували поля Палестини. Тоді Феодосій, будучи вже старим, із допомогою учнів вийшов на поле й сказав шкідникам, що Господь велить їм не губити людських трудів та не з’їдати їжу бідних. Після цих слів Преподобного сарана розсіялася, а гусінь загинула.

Перед своєю кончиною Феодосій увесь рік пролежав на одрі хвороби. У той час він продовжував безперервно молитися та часто повчав братію.

За три дні до своєї смерті Святий сповістив про свій відхід трьом улюбленим єпископам, і на третій день з молитвою відійшов до Бога у віці понад сто років. Тоді зцілився біснуватий, що доторкнувся до одра Святого.