День пам’яті святителя Якова Нізибійського

13/26 січня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Якова, єпископа Нізибійського.

Святитель Яків був родом із міста Нізибії. Це місто знаходилося під владою то римлян, то персів. Коли Святий народився, містом володарювали римляни. 

Яків був сином князя Гефальського (Вірменія) і здобув гарну освіту. З юності він полюбив усамітнення, довгий час жив у горах, біля міста Нізибії (на кордоні Персії та Римської імперії), де ніс найсуворіші подвиги: жив просто неба, харчувався плодами дерев і зеленню, одягався в козячі шкіри. Весь час Преподобний перебував у молитовних бесідах із Богом. 

Яків настільки вгодив Богу, що Господь наділив його даром прозорливості та звершення чудес.
Через деякий час святий покинув своє самітницьке життя й вирушив у Персію проповідувати християнську віру.

На шляху йому довелося переходити через потік. У цьому потоці кілька дівиць прали одяг. У них були високо оголені ноги та непокриті голови. Коли дівиці помітили Якова, то не засоромилися і не прикрили своєї наготи, а зухвало дивилися на нього.

Така безсоромність розсердила Якова, і він прокляв потік та покарав дівиць. Через це потік повністю висох, а дівиці раптом постаріли. Їхнє волосся посивіло, а тіло зморщилося. Налякані чудом дівиці пішли до міста й розповіли про те, що з ними сталося.

Місцеві жителі почали просити Якова повернути їм воду, і по молитві Святого знову з’явився потік. За проханням народу Яків хотів помилувати й дівиць, однак вони не прийшли до нього з розкаянням, і через те залишилися старими.

Якось Яків привів до розкаяння суддю, що несправедливо засудив людину. Коли Святий викрив його в беззаконні, то повелів розбитися вщент одному великому каменю. Коли це сталося суддя злякався і з розкаянням виніс справедливий вирок.

Співвітчизники Якова шанували його й обрали єпископом Нізибії. Спочатку Яків відмовлявся від такого сану, однак, переможений посиленими проханнями християн, погодився вступити на єпископський престол. Проте він не змінив свого способу життя й до попередніх подвигів додав піклування про паству.

Якось на шляху в одне поселення Святий зустрівся з бідними. Вони замислили обманути Святителя, щоб випросити в нього більше грошей. Тому один із них удав з себе мертвого, а інші почали просити милостиню на погребіння.

Праведний Яків подав милостиню та помолився за упокій душі померлого. Коли Святий пішов далі, бідняки почали піднімати удаваного мерця, однак виявилося, що той чоловік дійсно помер.

З розкаянням обманщики наздогнали Святителя і благали його воскресити померлого. Будучи милосердним, Святий помолився, і мрець ожив.

Разом з іншими святими Отцями святитель Яків виступив на захист істинної віри від єресі Арія та взяв участь у Першому Вселенському Соборі, що відбувся в 325 р. у Нікеї (місто у Віфінії, північно-західній провінції Малої Азії).

Після кончини в 337 р. царя Костянтина Великого, перський цар Сапор взяв у облогу Нізибію й протягом тривалого часу не міг її захопити.

Вище міста була загачена ріка, що протікала через місто. Коли зібралося багато води, річку пустили на Нізибію. Сильний потік зруйнував міські стіни й затопив частину міста. Однак через те, що Нізибія частково була затоплена, перси не кинулися одразу в атаку, а вирішили зачекати до наступного дня.

Вночі жителі міста відновили зруйноване та стали просити свого єпископа піднятися на стіну й проклясти перське військо. Коли святитель Іаков зійшов на стіну, то побачив силу-силенну перських полків. Він почав просити Бога послати на персів мух та комарів.

І Господь почув молитву Свого угодника. У незліченній кількості комахи налетіли на військо Сапора та почали жалити тварин та людей. Їхні укуси були для всіх нестерпними.

Сапор через це дуже здивувався та збентежився. Він подивився на міські стіни й побачив Якова, як йому здавалося, в царському вбранні та з вінцем на голові. Тоді цар стратив своїх посланців, які доповіли, що у місті немає царя.

Після цього перське військо, переможене мухами та комарами, а точніше молитвою угодника Божого, почало тікати. Так була врятована Нізибія від перського нашестя.

Святитель Яків відійшов до Господа близько 350 р. у глибокій старості. Невдовзі після його кончини Нізибія все ж таки захопили перси. Коли християни залишали місто, то забрали з собою й мощі свого архіпастиря, який все своє життя присвятив Богу. Амінь.

(Ми поза політикою. Запрошуємо відвідати наші російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)