День пам’яті преподобного Єфрема Сиріна

28 січня/10 лютого Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Єфрема Сиріна.

Преподобний Єфрем народився за царювання Костянтина Великого в місті Нізібії в Месопотамії. Його батьки були християнами й виховували сина в страху Божому.

У юному віці Єфрем пішов у пустелю й став монахом. Господь обдарував Святого премудрістю, повчання з уст його зворушували душі людей.

Коли Єфрем перебував у чернечих подвигах на пустельній горі, один із отців бачив у сонному видінні світлосяйного мужа. Цей муж тримав списаний сувій і запитував, хто може взяти й зберегти його. Тоді Голос із Небес відповів, що ніхто інший, крім Єфрема. Потім той муж поклав сувій в уста Святого, і той з’їв його. Подібне видіння про Єфрема бачив й інший великий старець.

У 363 р. Нізібією заволоділи перси, тоді Єфрем вирішив вирушити до Едесси. Він молив Господа, щоб при вході в те місто йому зустрілася така людина, яка б розмовою від Святого Письма принесла йому користь.

По молитві Святого у воротах Едесси Єфрема зустріла жінка. Подвижник спочатку засмутився й подумав, що Господь знехтував його молитвою.

Жінка та дивилася на Єфрема, і він запитав її, для чого вона дивиться на нього. Вона на це відповіла, що дивиться на нього, бо жінка від мужа взята, а йому слід дивитися в землю, з якої взятий він. Тоді Єфрем подивувався такій мудрій відповіді та зрозумів, що Господь почув його молитву.

Святий жив у Едессі тривалий час. Для свого утримання він найнявся працювати у власника бані. Пізніше Святий відійшов на пустельну гору для подвигів.

Коли Єфрем почав писати тлумачення на П’ятикнижжя сирійською мовою, то до нього почали приходити жителі Едесси. У цей час він хотів покинути місце свого розташування, щоб перебувати в безмовності, однак його стримало від цього з’явлення ангела. Згодом Святий започаткував у Едессі училище, в якому навчалися знамениті вчителі Сирійської церкви.

Поруч із житлом Єфрема в Едессі знаходилося житло блудниці. Якось ця жінка подивилася у віконце й побачила, що Святий готує їжу. З лукавим наміром вона почала говорити з Преподобним і запитала, чого не вистачає для його їжі. Святий на це сказав їй, що не вистачає декількох камінців та піску, аби загородити віконце, з якого вона дивиться на нього.

Тоді безсоромна жінка відповіла Єфрему, що бажала б мати з ним плотські стосунки. Святий на це відповів, щоб вона, якщо хоче лягти з ним, йшла на те місце, яке він їй вкаже. Жінка запитала, куди їй слід йти. Єфрем сказав, що ні в якому іншому місці вона не зможе лягти з ним, як тільки посеред міста.

Блудниця здивовано запитала, чи не соромно їм буде перед людьми. Святий на це відповів: “Якщо перед людьми соромно, то тим більше має бути соромно перед Богом”. Від тих слів серце блудниці зворушилося, і вона розкаялася у своїх гріхах.

Згодом святого Єфрема хотіла спокусити інша блудниця. Він привів її в багатолюдне місце й запропонував там звершити гріх. Тоді вона відійшла від нього посоромлена.

Одного разу уві сні Єфрем побачив сягаючий неба вогненний стовп і почув голос, який сказав, що яким він бачить цей стовп, таким і є Василій Великий. Після цього Святий попрямував у Каппадокійське місто Кесарію. Там в церкві під час проповіді Василія Великого Єфрем почав звеличувати його й казав, що воістину Дух Святий говорить устами Василія.

Коли ж пізніше святитель запитав у святого Єфрема, чому він так прославляв його, Преподобний відповів, що бачив на плечах Василія білого голуба, який говорив йому на вухо те, що він передавав людям.

Потім Василій запитав у Святого, чому він не приймає посвячення в пресвітера. Єфрем у відповідь назвав себе грішним. Тоді святитель повелів Єфрему зробити разом із ним земний поклон і, коли Єфрем звершував поклон, поклав йому руку на голову й посвятив його в диякони.

Якось народ хотів силоміць поставити Єфрема єпископом. Тоді Святий удав із себе юродивого, втік із міста й переховувався, допоки не був поставлений єпископом інший.

У ті часи поширював свою єресь Аполлінарій. Свої єретичні думки він висловлював усно та в книгах, з яких основними були дві. Ці книги зберігалися в однієї близької єретику жінки. Про це довідався святий Єфрем, він прийшов до тієї жінки, назвав себе учнем Аполлінарія й попросив ті книги для читання. Склеївши листки цих книжок захисник віри повернув їх тій жінці.

Коли Аполлінарій зістарівся й пам’ять його стала слабкою, то він захотів скористатися своїми книгами, щоб перемогти в суперечці з православними. Однак виявилося, що листки в них склеєні, й так єретик залишився осоромленим.

Святий Єфрем залишив після себе багато творів. У 373 році після нетривалої хвороби він із миром спочив. Його тіло поховали в заснованій ним обителі в пустелі неподалік від Едесси.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете ще відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)