День пам’яті великомученика Феодора Стратилата

8/21 лютого Православна Церква вшановує пам’ять святого великомученика Феодора Стратилата.

Святий Феодор народився в місті Євхаїтах (на півночі Малої Азії). Він відрізнявся хоробрістю, зовнішньою красою, мудрістю та красномовністю. За свою відвагу Феодора поставили стратилатом (воєводою), й управляв він містом Гераклеєю.

Це сталося після того, як Феодор знищив величезного змія, який довгий час жив поблизу Євхаїтів у проваллі на пустельному полі. Він виповзав назовні й пожирав тварин та людей.

Коли Феодор довідався про це, то вирушив один на поле, щоб убити змія. Там він ліг у високу траву відпочити.

Святого побачила благочестива жінка на ім’я Євсевія. Вона розбудила його й сказала йому якомога швидше йти геть, аби не загинути лютою смертю.

Однак Святий сказав їй стати подалі. Євсевія відійшла й почала зі сльозами молити Господа про допомогу. Феодор же також помолився Богу, а потім наказав своєму коню допомогти йому в боротьбі і Іменем Господнім викликав змія назовні.

Коли змій виповз, кінь Феодора став на нього усіма чотирма копитами, а Феодор убив змія мечем. Після цього Святий подякував Богу й повернувся у свій полк, а місцеві жителі у великій кількості навернулися до Христа.

Коли Феодор поселився в Гераклеї, то своєю проповіддю привів майже все місто до віри в Істинного Бога. Згодом про це довідався нечестивий цар Лікіній, який перебував у той час в Нікомидії. Він послав до Феодора сановитих людей, аби вони з честю привели Святого до нього.

Феодор гостинно прийняв посланців, проте до царя йти не захотів. Він бажав постраждати за віру Христову в Гераклеї, щоб освятити це місто своєю пролитою за Христа кров’ю.

Тому він відіслав до царя назад частину прибулих сановників із проханням, щоб цар сам прийшов у Гераклею та взяв із собою своїх ідолів, аби звершити їм тут жертвоприношення та утвердити древню віру в богів.

Лікіній зрадів такому запрошенню Феодора й у супроводі восьми тисяч воїнів та знатних громадян Нікомидії вирушив у Гераклею.

У той час Феодору було видіння. Йому здалося, що він знаходиться в храмі, дах якого розкрився, і звідти засяяло небесне світло. Разом із тим почувся Голос, який сказав: «Дерзай Феодоре, Я з тобою». Святий зрозумів, що прийшов його час страждань за Христа, і зрадів духом.

Коли Лікіній наближався до Гераклеї, Феодор помолився Господу і вийшов йому назустріч. Вони привітно зустрілися, увійшли в місто і того дня відпочивали.

Наступного дня цар сів на поставлений посеред міста престол і почав хвалити Феодора за збереження еллінської віри. При цьому він сказав Святому, що йому слід принести привселюдно жертву богам, щоб народ побачив його ревне їм поклоніння.

На це Феодор відповів, що спочатку було б добре йому взяти богів додому, аби вшанувати їх вночі жертвами та кадіннями, а потім вже поклонитися їм посеред народу.

Лікіній погодився на це, а Феодор взяв золотих та срібних ідолів додому, де розбив їх на друзки, які роздав бідним.

Через два дні цар нагадав Святому про жертвоприношення. Тоді один із сотників доніс царю про вчинок Феодора, і Феодор підтвердив його слова. Лікіній дуже розгнівався й наказав бити Святого воловими жилами.

Феодору нанесли шістсот ударів по спині та п’ятсот по череву. Потім Мученика били олов’яними прутами, стругали залізними кігтями та обпалювали свічками, а рани розтирали гострими черепками. Після цього Святого на п’ять днів ув’язнили.

Коли Феодора вивели з в’язниці, то розіп’яли на хресті. В Святого вбили гострий та довгий цвях і різали його тіло бритвами. Юнаки та отроки стріляли в Феодора стрілами та прокололи йому очі.

Після таких катувань подумали, що Святий помер, і залишили його висіти на хресті. Вночі з ’явився Ангел Господній, звільнив Феодора та зцілив його.

Вдосвіта цар послав своїх сотників Антиоха та Патрикія принести йому тіло Святого, щоб втопити його в морі. Коли ж сотники побачили Феодора живим та здоровим, то увірували в Істинного Бога. Разом із ними увірували в Христа й сімдесят воїнів. Потім навернулися до істинної віри царський намісник Сікст і триста воїнів, яких Лікіній послав умертвити новонавернених.

Невдовзі на місце події зібрався народ і почалося заворушення. Люди хотіли побити царя камінням, однак Феодор заспокоїв їх.

Мученик отримав від Бога дар звершення чудес. Він одним словом звільнив ув’язнених із темниці. Хворі та біснуваті, які торкалися до одягу святого, отримували зцілення.

Коли Лікінію доповіли, що все місто увірувало в Христа, він послав воїна обезголовити Феодора.

Народ хотів убити цього воїна, однак Святий переконав людей не піднімати заколоту проти царя й після молитви до Бога схилив свою голову під меч.
Кончина святого настала 8-го лютого 319 р.