Преподобний Мартиніан та святі Зоя й Фотинія

13/26 лютого Православна Церква вшановує пам’ять  преподобного Мартиніана та святих Зої й Фотинії.

Святий Мартиніан з юного віку віддавався чернечим подвигам. У Палестині, поблизу міста Кесарії, знаходиться гора, яка називалася «Ковчежне місце». Багато пустельників жило там у подвигах посту й молитви. Серед них був і блаженний та достохвальний інок, сповнений Божественної благодаті – святий Мартиніан. Там він прожив 25 років. За доброчесне життя Господь наділив Свого угодника даром звершення чудес. 

У той час Святий постійно боровся з бісівськими спокусами. Одного разу диявол у вигляді великого змія почав підкопувати келію Преподобного, щоб повалити її на нього. Мартиніан виглянув із віконця і сказав змію, що він даремно трудиться, оскільки Господь переможе його злий умисел і посоромить його силу.

Після цього диявол перетворився на вихор і віддалився зі соромом, однак він погрозив Святому новою сильною спокусою.

Якось жителі Кесарії розмовляли між собою про Мартиніана та дивувалися його доброчесному життю. Їхню розмову почула блудниця і сказала, що даремно вони його хвалять. Вона казала, що немає нічого дивного в тому, що Святий залишається безпристрасним, коли не бачить жодної жінки. При цьому блудниця побилася об заклад, що спокусить Мартиніана.

Безсоромна жінка пішла в свій дім, одягнулася в старий подертий одяг, зібрала багате вбрання та прикраси в мішок і вирушила до Преподобного. Тієї дощової та вітряної ночі вона прийшла до келії Святого, сказавши йому, що заблукала в пустелі, та попросила допомоги.

Святий Мартиніан впустив її переночувати, щоб не бути винним у її смерті, оскільки вона могла стати поживою хижих звірів або замерзнути від холоду. Подвижник запропонував жінці фініків, а сам замкнувся у внутрішній частині келії.

Тієї ночі сатана збентежив Мартиніана хіттю. А блудниця тим часом перевдягнулася в дороге вбрання й почала чекати допоки Святий вийде до неї.

Коли Преподобний вийшов вранці з внутрішнього приміщення своєї келії, то не впізнав свою гостю. Він жахнувся від її вигляду й запитав у неї, хто вона й звідки на ній таке бісівське брання.

Блудниця відповіла, що вона – та ж сама жінка, яку він прийняв до себе в келію. Вона розповіла, що прийшла заради нього, бо почула про його красу. Потім нечестивиця почала спокушати Святого на гріх, і його воля похитнулася.

Мартиніан сказав жінці, що піде й подивиться, чи ніхто не йде до нього за благословенням, аби про їхній гріх не дізналися люди. Він вийшов з келії й почав дивитися на дорогу.

Проте Господь допоміг Своєму угоднику, й послав Мартиніану добру думку. Він знайшов сухий хмиз, вніс у келію, запалив його і став босими ногами у вогонь. Стоячи так, Святий нагадував собі незгасимий пекельний вогонь. Коли Пеподобний таким чином згасив хіть, то впав на землю і почав зі сльозами просити в Бога прощення.

Блудниця, побачивши вчинок святого, розкаялася у своєму злому намірі. Вона вирішила не повертатися в місто до своїх рідних та знайомих і попросила Мартиніана наставити її на шлях спасіння.

Святий порадив жінці йти у Вифлеєм до святої діви Павли. Блудниця, яку звали Зоя, за порадою Преподобного прийшла до Павли й почала подвизатися в її обителі. Там вона провела дванадцять років у суворому пості та молитвах, зцілила хвору жінку й з миром спочила.

Преподобний Мартиніан після свого вчинку страждав сім місяців від сильних опіків. Потім він вирішив поселитися в недоступному для жінок місці. За порадою і з допомогою одного богобоязливого корабельника Святий почав подвизатися на одинокій скелі, що розташовувалася посеред моря. Корабельник два чи три рази на рік привозив Святому хліб, воду та пальмові гілки для плетення корзин.

Однак диявол намагався й там дошкуляти Преподобному. Якось він здійняв на морі сильну бурю, через що піднялася над скелею висока хвиля, яка могла потопити Святого. Тоді Мартиніан помолився Богу, і буря вщухла.

Через шість років такого подвижницького життя диявол навів на Святого іншу спокусу. У той час на морі розбився корабель, з якого врятувалася лише одна дівиця, її звали Фотинією. Вона на дошці приплила до скелі Преподобного й попросила його витягнути її з води.

Мартиніан допоміг дівиці, однак залишатися з нею на самоті не захотів. Він перехрестив море, кинувся в нього й поплив. За Божим провидінням Преподобного підхопили два дельфіни й винесли на берег.

Відтоді у Святого не було постійного місця проживання і він переходив із місця на місце. Через два роки Мартиніан прибув у Афіни, де і спочив у Божому храмі. Кончина Святого настала в кінці IV або на початку V ст.

Свята діва Фотинія залишилася подвизатися на скелі посеред моря. Згаданий корабельник разом зі своєю дружиною привозили їй хліб, воду та шерсть для рукоділля. Через шість років такого подвижницького життя Фотинія відійшла до Господа. Корабельник із дружиною перевезли її чесне тіло у Кесарію Палестинську, де його з честю поховали.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовнучастини сайту N.E.W.O.D.)